Держпідприємства — з молотка і за безцінь?
Думки експертів щодо доцільності продажу великих об'єктів у час війни розділилися
Приватизація в Україні набирає обертів. За даними Фонду держмайна, у другому кварталі цього року неабияк зросла активність на аукціонах. Кількість учасників онлайн-торгів збільшилася до 5,5 на лот, що у 2,5 раза перевищує показники до 2019 року.
Вже у вересні ФДМ виставить на продаж столичний готель "Україна", а в жовтні — Об'єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК). У фонді сподіваються, що ці об'єкти привернуть увагу не лише українських, а й іноземних інвесторів.
Думки експертів щодо доцільності приватизації у час війни різняться. Одні виступають "за", оскільки приватизація є вагомим джерелом поповнення бюджету. Інші — проти, бо великі об'єкти можуть бути продані за безцінь. Дискутуємо на цю тему разом з економічними експертами Олександром Хмелевським, Андрієм Новаком та Олегом Гетманом.
— Які держпідприємства зазвичай підлягають приватизації?
А. Новак:
— Збиткові або ті, які взагалі не працюють. На жаль, у нас цього принципу не завжди дотримують — передають у концесію (тимчасове користування з умовою обов'язкового інвестування. — Авт.) або продають навіть прибуткові підприємства.
О. Хмелевський:
— При цьому владу не обходить майбутнє об'єктів — чи працюватимуть вони, чи ні. Якщо раніше після приватизації новий власник брав на себе зобов'язання забезпечити роботу підприємства, зберегти робочі місця, вкласти кошти у модернізацію, то тепер жодних зобов'язань нема. Тому в багатьох випадках новий власник ріже обладнання підприємства на брухт, звільняє працівників, а територію використовує для зведення житлових будинків, офісів чи торговельних центрів.
— Чи варто проводити приватизацію у час війни?
А. Новак:
— Ні, бо це як мінімум великий економічний злочин. Тому що під час війни вартість активів мінімальна. Проводити в такий час приватизацію означає залучити до бюджету мінімальні кошти. По-друге, велике питання — прозорість цієї приватизації. Адже під приводом війни багато що роблять у секретному чи напів секретному режимі, тобто не розкривають усіх даних про осіб чи організації. Є сумніви, що всі учасники процесу матимуть однакові права й можливості. Попахує тим, що приватизацію проводять під конкретних людей, які через різні фірми створюватимуть видимість конкурсу, а насправді об'єкти можуть бути вже розподілені.
О. Хмелевський:
— З початку відновлення приватизації наприкінці 2022 року до цього часу надходження до держбюджету від продажу підприємств становили трохи більше як 7 мільярдів гривень. Це мізерна сума. Об'єкти продають за безцінь. І хоча під час торгів початкова вартість може істотно зрости, вона все одно залишається значно нижчою від реальної. Підприємства відходять потрібним людям, а чиновники отримують за це чималі хабарі. Насправді приватизація перетворилася на розкрадання державної власності.
О. Гетман:
— Про недоцільність приватизації ми чули останні тридцять років — щоразу було не на часі й щоразу продаж відкладали. Як наслідок, державні підприємства розкрадали, вони банкрутували й тягнули з бюджету додаткові кошти. Треба їх нарешті приватизувати. Як бачимо з попередніх аукціонів, ціна зростає в рази, інколи в десятки разів, і підприємства купують за доволі високі суми. Якщо будуть якісно проведені конкурси, з максимальним попередженням учасників, то приватизація відбудеться успішно.
Зауважу, що в час війни інвестори, зокрема іноземні, готові вкладати гроші в наші підприємства. Вони користуються механізмом страхування інвестицій від воєнних ризиків, а отже, не бояться за свою власність.
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
"Експрес" № 34 (10797) 22 — 29 серпня 2024