Битва роботів — уже реальність
ЗСУ дедалі частіше використовують роботизовані системи. Що вони вміють та як допомагають військовим на передовій?
У березні цього року на Бахмутському напрямку зафіксували першу в історії битву роботів — наші дрони знищили RU24022022FASH21 наземні робоплатформи. Фахівці кажуть: все тільки починається.
Минулоріч Міноборони України допустило до експлуатації майже півтора десятка наземних роботів вітчизняного та іноземного виробництва. А за п'ять місяців поточного — ще понад 20 зразків. Сучасні роботи можуть стріляти, мінувати та розміновувати території, доправляти вантажі, підривати мости, евакуйовувати поранених з поля бою.
— Сьогодні ми переписуємо концепцію ведення бойових дій, вплітаючи в неї новий елемент — наземні роботизовані комплекси (НРК), — розповідає Олександр Ябчанка, капітан ЗСУ, командир роти "Гонор" 1-го окремого батальйону "Вовки да Вінчі". — Перше, що вони мають забезпечити, — це логістику. Щоб солдат на собі не тягав тонни вантажів. Деколи на позиції доводиться йти навантаженим до 40 кілограмів. З таким швидко й бути непомітним для ворога. Плюс це фізично виснажливо для бійців. Другий напрям застосування роботів — порятунок поранених з лінії зіткнення. Це завжди великий ризик, особливо зважаючи на те, що пораненого транспортує мінімум четверо людей. І при спробі евакуації противник нерідко відпрацьовує вогневими засобами. Тож роботи можуть стати в пригоді.
Важливе також питання мінування. Наприклад, наземний роботизований комплекс "Вепр" за один виїзд може створити мінний шлагбаум. Це ж стосується й розмінування. НРК здатен заїхати на певну ділянку й не тільки провести її огляд, але й за необхідності очистити від мін. І ворогові поцілити в робота важче, аніж у сапера.
— Та, як на мене, головне завдання роботизованих комплексів — вогневе дистанційне ураження противника. Що менше нашої піхоти буде до цього задіяно, то більше людських життів буде збережено, — додає Олег Жданов, полковник запасу ЗСУ. — На сучасних роботах встановлюють різне озброєння. Деякі мають кулемети ПКТ і ПКМ калібру 7,62 мм. Інші призначені для важчих операцій, тож оснащені 12,7 мм кулеметами Browning і здатні вражати цілі на відстані понад кілометр. Відомий випадок, коли українські захисники підірвали наземним роботом-камікадзе Ratel-S міст у селі Іванівське, що на Донеччині. Цей комплекс несе протитанкові міни чи інші вибухові засоби. Звісно, подібні випадки не масові, але застосування роботів на війні однозначно зростатиме.
— А як саме роботизовані комплекси проявляють себе на полі бою?
О. Ябчанка:
— Ми використовували нову роботизовану турель "Шабля" української розробки, яку встановили на безпілотну наземну платформу "Рись". Вона чудово проявила себе на полі бою. Комплекс забезпечує дистанційне ураження ворога на відстані до двох кілометрів. Турель оснащена відеокамерою й тепловізором. Завдяки засобам виявлення і спостереження та дистанційному керуванню оператори можуть вести вогонь з модуля, перебуваючи в безпечному місці. Це доволі зручно й ефективно, бо зберігає життя особового складу й водночас дозволяє виконувати бойове завдання.
Але коли фронт нестабільний, виникає проблема з доставкою таких комплексів на позиції. Ворог з допомогою дронів спостерігає за всіма переміщеннями, тому так, за роботами — майбутнє. Але вони наразі не замінять бійців на передньому краї.
О. Жданов:
— ЗСУ вже використовують на передовій і бойового робота Ironclad, який допомагає штурмувати ворожі позиції, проводити розвідку та забезпечувати військових вогневою підтримкою. Робот має броньований панцир, який захищає від стрілецької зброї, обладнаний тепловізійною та прицільною камерами, бойовою туреллю. А от дрон-мінер “Ящір” проводить дистанційне мінування ворожих позицій (дальність керування мінера — до 3 кілометрів, час автономної роботи — до 4 годин. — Авт.).
— Такі робокомплекси з'являються на фронті завдяки волонтерським ініціативам чи їх надає держава?
О. Ябчанка:
— Перший крок у цьому напрямку робили підрозділи, які волонтерським коштом купували собі такі наземні роботизовані комплекси в приватних виробників. Вони, наприклад, є у п'ятій і третій штурмових бригадах, ДШВ. Але тепер Сили оборони частіше отримують НРК від держави. І це дуже добра новина.
Богдан КУФРИК
"Експрес" № 24 (10787) 13 — 20 червня 2024