"Для чого мене врятували, якщо тепер проходжу сім кіл пекла?!"
Військовослужбовці, яким ампутували кінцівки, змушені самостійно шукати додаткові гроші, аби придбати якісні протези. Чому склалася така ситуація?
"На забезпечення допоміжними засобами реабілітації цього року в Україні виділено понад 4,5 мільярда гривень, і немає потреби збирати гроші для тих, хто потребує протезування", — запевнила радниця міністерки соцполітики Олена Кульчицька.
За її словами, для військових додатково діє програма забезпечення виробами підвищеної функціональності, або так званими біо- нічними протезами. Але на практиці все виглядає інакше.
Ось розповіді з перших вуст.
"Та це просто гумова палиця"
16 травня 2015 року під час бойових дій Сергій Храпко зазнав важкого поранення, переніс 20 операцій, ногу йому ампутували разом із тазостегновим суглобом. Щойно в 2017 році стан Сергія поліпшився, він став ходити на протезі. "А в 2022-му за державний кошт я отримав якісний протез, — каже ветеран.
Наступного року мені мали б виготовити новий. Але, з огляду на теперішнє фінансування, це може бути протез, якість якого істотно нижча від мого першого. Щоб отримати кращий, треба шукати гроші".
6 липня 2016 року в бою Роман Максимець зазнав надважких поранень. "Ногу відірвало нижче коліна, але довелось провести реампутацію вище коліна, до того ж ампутувати стопу на другій нозі та прооперувати руку (її відірвало нижче ліктя), — розповідає 39-річний Роман.
У 2017 році за державною програмою потрапив до італійського інституту протезування. Тамтешні фахівці, використовуючи новітні технології, встановили мені біонічні протези руки й обох ніг".
Навесні 2022-го Роман звернувся на вітчизняне протезне підприємство — просив виготовити нову біонічну руку. Але ветеранові пояснили, що фінансування для забезпечення таким протезним виробом недостатнє, є проблеми з логістикою, комплектуючими. Торік Роман знову вкотре поцікавився ситуацією (своїм протезом він користувався вже вдвічі довше), і виявилось, що держпрограма не може покрити повну вартість потрібного протеза. Бракувало 50 тисяч гривень, а у воїна пенсія тоді становила 13 тисяч гривень.
Роман Максимець пояснює: "Згідно з держзабезпеченням, є гранична ціна, куди входить вартість комплектуючих і роботи протезистів на виготовлення механічних протезів. Тоді як ціни на сучасніші дуже різняться. Тому в багатьох випадках бракує фінансування, відтак ошці після ампутацій змушені шукати гроші, аби придбати більш функціональний протез. При тім не всі знають, де шукати допомогу, як я свого часу".
Роман звернувся до уповноваженого президента України з питань реабілітації учасників бойових дій Вадима Свириденка (він у 2015 році на війні втратив чотири кінцівки), той невдовзі повідомив, що один з благодійних фондів зголосився виділити потрібну суму. Через місяць ветеранові виготовили протез, який коштував 1 мільйон 150 тисяч гривень.
Термін експлуатації протезів ніг, якими користується Роман, — 4,5 року, вже минуло сім. "Держава не проводить сервісного обслуговування електронних протезів, — пояснює Роман. — Треба міняти колінний вузол, але чи вдасться це зробити за державний кошт, ще не знаю".
"За якісне, середнього рівня коліно Романа в 2017 році держава заплатила трохи більше як мільйон гривень, — зазначає волонтерка Оксана Корчинська. — Тепер, відповідно до постанови Кабміну №518, йдеться про 980 тисяч. Обіцяють на таке протезування давати трішки більше мільйона. Це вартість протеза шість років тому. Нагадаю, за час повномасштабного вторгнення інфляція сягнула 25%, але граничних розцінок на протезування так і не підвищили".
Торік 12 травня внаслідок важкого поранення Георгієві Раскалєю довелося провести високу ампутацію руки, він переніс три інсульти й клінічну смерть. "Лікарі доклали всіх зусиль, аби вберегти моє життя, — з вдячністю каже 23-річний Георгій. — А за держпрограмою мені запропонували косметичний протез — це просто гумова палиця, яка не виконує ніяких функцій. Обурливо, що держава змушує бійців самих шукати гроші на якісні протези. Кошти для мене збирали одразу два благодійні фонди". На щастя, пів року тому воїн отримав біонічну руку за кілька мільйонів гривень.
Олег Лутчин 7 серпня 2023-го зазнав численних осколкових поранень обличчя, руки й обох ніг. Переніс 27 операцій, зокрема високу ампутацію верхніх кінцівок — від правої ноги залишилось 10 сантиметрів (від таза), від лівої — близько 25-ти. 31-річному Олегу запропонували механічні протези, з якими, якщо ампутації високі, ходити дуже важко.
Тож він став самостійно звертатись у різні благодійні фонди, щоб знайти можливість виготовити якісні протези. І дістав запрошення від американського фонду, спеціалісти якого допомагають українським військовим, що зазнали важких ампутацій. "Я отримав круті протези на акумуляторах з електронними колінами за 50 тисяч доларів — частину ціни покрила держпрограма, частину — фонд, — ділиться Олег.
Скоро повернуся додому. Згідно з договором, через два роки цей фонд має виготовити для мене нові протези". До слова, Олег розповів про воїна, який зазнав високих ампутацій руки й обох ніг. І саме там, у Штатах, його протезували й допомогли адаптуватись до нових кінцівок. "Тепер він пече булочки в Києві", — каже мій співрозмовник.
"Понад пів року чекав на механічний протез, але так його і не отримав"
Віднедавна, ділиться Оксана Корчинська, до неї стали звертатися бійці, яких вона з командою медиків рятувала на стабпунктах: "Вони розповіли про системні проблеми з фінансуванням на виготовлення протезів, які потрібні при високих ампутаціях, бо державних грошей на це не вистачає. Один із бійців запитав: "Для чого ваша команда мене врятувала, якщо я тепер проходжу сім кіл пекла?!" Це страшно".
Ще один приклад: улітку минулого року Володимирові Симанишину після поранення довелося провести подвійну ампутацію рук. Понад пів року чекав на механічний протез, але так його і не отримав. "Виробники за державні гроші не спромоглися забезпечити бійця первинними протезами, — обурюється Оксана Корчинська. — Допомогла американська фундація, засновниками якої є представники української діаспори. Завдяки їхнім зусиллям Володимир почав опановувати біонічні протези, згодом навіть сів за кермо".
Також волонтерка розповіла про Олександра Зозуляка, якого в 2015 році обгорілого і розчавленого витягли з танка. Опісля боєць багато працював задля відновлення, займався спортом. Тепер збирає три мільйони гривень на остеоінтеграційне протезування руки.
"Спершу я думала, що справді бракує грошей для якісного протезування воїнів. А виявилось, що цього року, відповідно до постанови Кабміну №518, протезували лише десятьох бійців, використавши на це менш ніж 20 мільйонів гривень. Тоді як закладений бюджет на ці потреби для військових становить мільярд гривень. Тобто чиновники відмовляють воїнам у протезуванні за 518 статтею, а самі цьогоріч використали на ці потреби менш ніж 2% бюджету. Хіба це не злочин?! Можна лише припускати, куди Мінсоцполітики використає решту 980 мільйонів гривень. Підозрюю, торік була схожа історія", — каже пані Оксана.
Тим часом з однієї американської клініки повідомили, що в них сформувалась черга з більш як пів тисячі наших бійців. Оксана Корчинська пояснює: "Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю й Мінсоцполітики відмовляли військовим в забезпеченні протезами підвищеної функціональності, змушували ходити на механічних не менше як три роки (цю "новацію" запровадили 2023 року). Тоді як при високих ампутаціях дуже важливий для ходьби електронний колінний вузол". От захисники й стають у черги до благодійних фондів та міжнародних організацій, які збирають для них гроші та намагаються оперативно забезпечити їх якісними сучасними протезами.
У кількох благодійних фондах, до яких звернувся "Експрес", розповіли, що за останні два роки різко збільшилася кількість військовослужбовців, які після ампутацій потребують протезування. Тож черги за протезами — чималі. При тім не всіх вдовольняє якість протезів, якими їх може забезпечити держава, а хтось не може довго чекати. Тому й шукають додаткового фінансування, щоб вернутись до нормального життя.
Нещодавно уряд нарешті повернув можливість ставити воїнам з ампутаціями протези підвищеної функціональністі через 12 місяців, а не через три роки. "Тобто спершу вони скасували таку можливість, а після розголосу — повернули, — констатує Оксана Корчинська. — А от з граничною вартістю і далі біда. Чому воїни мають доплачувати за протези, якщо гроші з бюджету виділено?! Варто й максимально спростити бюрократичні процедури щодо отримання протезів та їх ремонту. Бо вся ця ситуація принижує гідність людей, які втратили здоров'я на війні, захищаючи кожного з нас. Зокрема, і чиновників та депутатів, які сидять на тепленьких місцях у Верховній Раді, Кабміні й Офісі президента".
Лариса ПЕЦУХ
"Експрес" № 21 (10784) 23 — 30 травня 2024