Здавайте кров! Вона когось врятує
або Як працює мобільний пункт забору донорської крові
Від початку повномасштабної війни потреба в крові зросла в рази. Так, стаціонарні центри крові працюють, але далеко не кожен потенційний донор має змогу приїхати в інший кінець міста. Тож українські медики організовують мобільні пункти забору донорської крові. Скажімо, в Ізраїлі — країні з однією з найрозвиненіших медицин світу — 90% усієї донорської крові збирається саме у бладмобілях. Віднедавна такий запрацював і у Львові.
"Ідею запозичили в розвинутих країнах, де давно вдаються до подібної практики, — пояснює Святослав Кобель, організатор мобільного пункту крові Першого ТМО. — Щоб стати донором, спершу треба зареєструватись, аби ми могли контролювати кількість охочих. Адже за три години роботи наш пункт може прийняти в середньому 50 людей". До того ж треба вчасно транспортувати кров на переробку.
...Перед входом до бладмобіля, спеціально обладнаного автобуса, сформувалась черга. 33-річна Юлія під час великої війни неодноразово їздила до центру крові. "А недавно дізналась про мобільний пункт й одразу зареєструвалась. Живу неподалік, тож це дуже зручно, — каже. — Мої брати захищають країну, а ми з рідними й друзями волонтеримо. Військові задля цивільних роблять значно більше, тому хочеться бути якомога кориснішим". У Юлії четверта група крові з резусом мінус, у якій часто виникає потреба.
А от 59-річний Володимир приїхав з іншого міста, де працює, аби підтримати дружину Світлану, яка вперше здає кров. Каже, що переймається, аби їй не стало погано. "На випадок, якщо після забору крові в когось погіршиться самопочуття, в автобусі є окреме ліжко, — запевняє Святослав Кобель. — А поряд — команда медиків. Тож усе під контролем".
Заходжу до автобуса, а там — наче у вулику, всі працюють злагоджено. Спершу охочих стати донорами приймає команда медиків — перевіряють документи, питають, чи людина вже здавала кров і коли це було востаннє (має пройти не менше двох місяців). Опісля ж проводять огляд і обстеження, для цього тут облаштовано лабораторію. Відтак на місці визначають групу крові й рівень гемоглобіну (має бути не менше як 125 г/л). Якщо немає проти показів, проводять забір 450 мілілітрів крові.
"З початком великої війни потреба в крові значно зросла, адже побільшало поранених військових і цивільних, — констатує Святослав Синюк, лікар-трансфузіолог. — Тож кров зараз надзвичайно цінна". Попри це, у львів'янки середніх років медики мобільного пункту не взяли кров. "Вона важить 47 кілограмів, а донором можна стати при вазі від 50", — пояснюють.
Виявляється, є чимало й інших протипоказань. "Після проведеного оперативного втручання, татуювання чи пірсингу має минути бодай пів року, розповідає реєстраторка Любов. — А після лікування зубів із застосуванням знечулення — десять днів. Окрім того, є перелік хронічних недуг, при наявності яких людина не може стати донором крові, зокрема, мова про псоріаз, бронхіальну астму, гепатити, онкопатології". Також за 48 годин до донації не можна вживати спиртне, а за дві години до того курити. Ввечері й зранку перед здачею крові не варто вживати продукти тваринного походження, як-от м'ясо, молоко, яйця.
Тим часом у бладмобіль заходить наступна потенційна донорка, лікар виміряв їй тиск: 145/93. "Цей показник для мене ідеальний, адже я — гіпертонік", зауважує 53-річна пані Галина. Вона донатить кров не перший раз. Зазначає, що після того організм наче оновлюється, бо значно краще почувається.
Огляд у лікарів мобільного пункту пройшов і 27-річний Олег, у руках якого посвідчення донора. Це вже його 28 дотація. "Вперше зголосився здати кров, коли знайомий потрапив в аварію, — ділиться Олег, який займається боксом. — Тоді лікар зауважив, що можу бути донором, бо не маю шкідливих звичок і хронічних недуг, займаюсь спортом і правильно харчуюсь. Відтоді кожні два-три місяці здаю кров".
Проходжу до наступної зони, де на чотирьох ліжках проводять забір крові в донорів. Серед них — 29-річний священник Орест Бедрій. Саме завдяки його посту в соцмережі чимало вірян дізнались про приїзд мобільного центру в один з мікрорайонів міста. Опісля процедури отець йде ставити відмітку в посвідченні донора. "Якось друг попросив здати кров для його доньки, — розповідає. — 3 того часу понад десять разів здавав кров". Запевняє, що робить це, бо хоче допомогти тим, хто потребує лікування. Медсестра тим часом запаює і маркує кров, поміщає у холодильник. Приїхала карета "швидкої", аби її транспортувати.
Звертаю увагу на військового, на футболці якого — логотип Третьої окремої штурмової бригади. "24 лютого 2022 року вивіз дружину й трирічну донечку Камілу за кордон, — каже 29-річний Павло Дьокін. — Повернувся й у складі ССО "Азов" брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямку. Одного разу ворожий "Орлан" засік нашу дислокацію, накрили касетою “Граду”. Отримав осколкові поранення. Ще й на ходу випав з машини й зазнав перелому плечового суглоба".
Після лікування воїн повернувся у стрій. У складі Третьої окремої штурмової бригади протягом п'яти місяців брав участь у бойових діях у Бахмуті. Згодом через навантаження додались інші проблеми зі здоров'ям — змістились два диски хребта, а в попереку утворилась кила. "Тож мене перевели до Львова, став керівником рекрутингового центру бригади", — розповідає воїн із позивним "Лакі". Він також не вперше здає кров. Каже, що якось відгукнувся на прохання знайомого, мати якого потрапила в ДТП. Відтоді періодично донатить. "Тепер кров дуже потрібна, зокрема для поранених військових. Тому я тут", — зауважує.
Того дня у мобільному пункті зареєструвалося 48 охочих здати кров. Вдалось провести 43 успішні донації й поповнити запас крові на понад 19 літрів. За словами лікарів, вона врятує не одне життя...
Лариса ПЕЦУХ
"Експрес" № 21 (10784) 23 — 30 травня 2024