"Хто не годує свою армію, годуватиме чужу"
За понад два роки війни Петро Ткач пожертвував на ЗСУ більше як 14 тисяч гривень
Петро Ткач із Вінниччини щомісяця віддає зі своєї маленької пенсії 500 гривень на ЗСУ
Чоловік мешкає у невеличкому селі Скибинці. Кожного місяця, отримавши пенсію, їде в районний центр, аби передати волонтерам пів тисячі гривень на потреби війська.
"Тростянець — за 30 кілометрів від мого села. Автобуси до нас уже давно не їздять. Бо у Скибинцях залишилося мало людей, — каже 74-річний Петро Ткач. — Тож я винаймаю таксі й так добираюсь до районного центру. Віддаю гроші в руки знайомому волонтеру, який регулярно їздить на передову. Пенсія у мене невеличка — 3000 гривень, хоч усе життя працював у сільському господарстві. Але добре розумію: хто не годує свою армію, годуватиме чужу". За словами пенсіонера, за понад два роки війни він уже пожертвував на ЗСУ більше як 14 тисяч гривень.
Пан Петро передає військовим й овочі з власного городу та власноруч зроблене варення з яблук. А ще пенсіонер щоранку молиться за наших воїнів.
"Шість років тому пішла з життя моя Леді (так ніжно він завжди називав свою дружину. — Авт.). Проживаю з 40-річним сином, який має інвалідність. Доглядаю його. Хоча й самому докучають болі в ногах і серці. Ніяк не обійтися без ліків. Але що робити?!" — бідкається Петро Данилович. Додає, що в нього є лише дві мрії. "Аби Бог беріг мого сина. І дуже хочу дожити до нашої Перемоги", — каже пенсіонер.
Леся РОДІНА
"Експрес" № 19 (10782) 9 — 16 травня 2024