Вервиця завдовжки понад п'ять метрів
У храмі святого Миколая, що в прикарпатському Калуші, щодня проводяться молитви на незвичній вервиці з гуцульських писанок
Таку дивовижу подарували 135-річній церкві віряни на початку цього року. "Молимося на ній за мир, за наших воїнів, за Україну", — зауважує ініціаторка придбання вервиці, учасниця церкового хору Тетяна Кіндюх.
Жінка каже, що якось дізналася від своїх родичів із Косова, що в тамтешньому храмі святого Василія є велика вервиця з писанок. Її авторка — Ганна Вахняк, знана на Прикарпатті керамістка та писанкарка. Тетяна Кіндюх зателефонувала майстрині й запропонувала створити писанкову вервицю для калуського храму Та погодилася, адже це не перша її робота такого кшталту "Коли в 2016 році їхала у Меджугор'є — це місце молитви в Боснії і Герцеговині — тоді й створила першу вервицю з писанок, — розповідає мисткиня.
— Згодом зробила ще декілька схожих молитовних атрибутів. Вони є у церквах Косова, Зарваниці, Погоні, в одного з українських архиєпископів УГКЦ. Загалом щороку з вдячності Богові я щось придумую та втілюю у життя, переплітаючи гуцульські традиції та релігійні мотиви".
Писанкарством Ганна Вахняк займається 30 років, хоча за фахом — керамістка. Закінчила у свій час Косівський технікум народних художніх промислів, працювала художницею-майстринею у керамічному цеху місцевого художньо-виробничого комбінату Вироби Ганни Вахняк зберігаються у Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Вервицю для калуського храму майстриня лише складала, взявши не авторські писанки, а вироби інших майстрів. Завдовжки мистецька дивовижа сягає 5 метрів 30 сантиметрів, на ній — 59 дерев'яних писанок, дерев'яний хрест із розп'яттям і гуцульськими візерунками по боках.
Освятили вервицю у час різдвяних свят. Для парафіян храму це була неабияка подія. Подивитися на диво-вервицю до церкви приходили як жителі Калуша, так і гості міста. "Безперечно, вервиця красива й незвична,— мовить Андрій Ляхович, священник храму святого Миколая. — Мені приємно, що вона в нас. Та насамперед вервиця — для молитви. Тому використовуємо її за призначенням".
У час Великого посту віряни щодня збираються увечері в храмі на молитву. Декілька людей тримають вервицю, а священник та інші парафіяни — читають молитви, роздумуючи над Страсними Таємницями. Триває молитва приблизно 20 хвилин. Опісля отець розповідає присутнім щоденні роздуми. Нерідко до храму приходять воїни та їхні рідні.
Сабіна РУЖИЦЬКА
"Експрес" № 13 (10776) 28 березня — 4 квітня 2024