Наші дуже дорогі слуги народу
Один народний депутат коштує українським платникам податків понад 1,5 мільйона гривень на рік. І це не враховуючи видатків на зарплату та численні надбавки. Чи не забагато?
Названа сума випливає з постанови Верховної Ради про бюджет на поточний рік. Що ж входить в оті 1,5 мільйона гривень? Це і 237,9 тисячі гривень на оренду житла протягом року і 90 тисяч гривень компенсації на оплату проїзду. Однак найбільші видатки — понад мільйон гривень на рік, або 88,418 тисячі щомісячно — члени парламенту отримують на фонд оплати праці помічників-консультантів. Крім того, з бюджету виділяють чималі кошти на відрядження помічників-консультантів, на утримання приміщень у виборчих округах.
Зазначимо, що наразі у парламенті працює 401 народний обранець. А це означає, що на "обслуговування" депутатів та їхніх консультантів витрачається щонайменше 600 мільйонів гривень на рік.
— Чи не завеликі витрати у час війни? Може, варто було о їх скоротити?
— Сума, на перший погляд, вражаюча. Але якщо 1,5 мільйона гривень розділити на 12 місяців, то виходить не така вже й велика цифра. Крім того, це не означає, що всі ці кошти, які передбачені в бюджеті, народні депутати отримують насправді, — каже парламентський аналітик руху "Чесно" Олександр Саліженко. — Наприклад, компенсація за житло належиться лише тим, хто не має квартири, будинку або якоїсь іншої нерухомості в Києві чи в 30-кілометровій зоні столиці. Таких парламентарів набереться усього кількадесят. Також далеко не всі беруть відшкодування за користування транспортом.
Варто звернути увагу, що народні депутати не можуть, як їхні колеги з обласних районних, міських та сільських рад, працювати безоплатно. Адже вони беруть участь у формуванні політики держави. І якщо хочемо, щоб робили це якісно, вони мають отримувати гідну зарплату, а не мінімальні виплати чи працювати на волонтерських засадах. Бо це буде породжувати корупцію, з'являться додаткові доплати в конвертах від бізнесових структур на залагодження їхніх інтересів у парламенті.
— Сума на утримання народних депутатів, безперечно, немала. Але гляньмо з іншого боку, — зауважує народний депутат Олексій Гончаренко. — Президент разом з офісом, державним управлінням справами та іншими інституціями, які його обслуговують, коштує країні сумарно мільярд гривень на рік. Та чи можна казати, що президент з такими видатками на його утримання нам не потрібен? Такого не може бути. Хтось має керувати державою. Певна річ, що він цього робити не зможе сам — без апарату чиновників, котрі будуть йому допомагати. Також народні депутати не можуть обійтися без помічників. А їм потрібна зарплата, бо на громадських засадах люди не працюватимуть.
Цьогоріч зарплати нардепів автоматично зростуть, оскільки виплати прив'язані до прожиткового мінімуму. До цього треба додати премії, надбавки за інтенсивність тощо. Що скажете? Може, варто найперше народним обранцям затягнути пасок?
О. Саліженко:
— На мою думку, в умовах війни варто було б заморозити всі виплати народним депутатам на рівні 2023 року. Така ініціатива в парламенті була, але більшість її не підтримала, аргументуючи тим, що вони "живуть на ці гроші". Насправді ж, крім зарплати і так званих депутатських, парламентарі отримують надбавку за інтенсивність праці та варіативні виплати, наприклад, за почесне звання, за науковий ступінь, кошти за відпустку або службове відрядження. Тож навряд чи вони схочуть обмежити фінансування їх до кінця каденції.
Важливим аргументом на користь радикального скорочення видатків для утримання Верховної Ради є правовий режим воєнного стану. Це означає, що левової частки своїх функцій як парламент загалом, так і окремі депутати не виконують, — зазначає політик та громадський діяч Микола Томенко.
— Що маєте на увазі?
М. Томенко:
— Приміром, абсолютна більшість депутатів не проводить прийому громадян і не залучена до законотворчої діяльності. За таких обставин неправильним вважаю збільшення видатків на утримання помічників депутатів. Вперше в історії українського парламентаризму депутати отримають більш як мільйон гривень на рік для забезпечення роботи їхніх помічників. Щомісячно передбачено 86 тисяч гривень, які депутат виділяє здебільшого на одного, максимум двох помічників, які часто є родичами чи бізнес-партнерами цього депутата або його колеги по фракції.
О. Саліженко:
— Так, до ефективності роботи народних обранців чимало запитань. Перед початком повномасштабної війни працював такий механізм: якщо народний депутат пропускав 30% засідань або ж не відвідував 50% засідань парламентського комітету, до якого належить, то не отримував грошей на виконання депутатських повноважень. За перші чотири місяці 2022 року такі виплати припинили 101 парламентареві. Завдяки цьому вдалося зекономити понад 5 мільйонів гривень. Але згодом дію цієї норми чомусь тимчасово зупинили. І доходить до абсурду, коли народні депутати, котрі регулярно прогулюють засідання або взагалі місяцями відсутні в сесійній залі, мають право на такі нарахування.
Те саме стосується компенсації за житло. Є низка одіозних депутатів, які протягом тривалого часу не брали участі в роботі парламенту, але ці виплати отримали. Веду до того, що варто було б більш деталізовано дивитися на всі статті видатків, що передбачені на одного депутата. Отримання компенсації — це право нардепа, а не автоматичний механізм, яким він повинен скористатися. Значна частина депутатів до обрання у парламент мала власний бізнес, це аж ніяк не бідні люди, тому вони не користуються цим правом. Але є випадки, коли парламентарі-мільйонери щомісяця звертаються до апарату Верховної Ради, щоб отримати додаткові 20 тисяч гривень відшкодування на житло. І це тоді, коли пенсіонери, які мають мінімальну пенсію, донатять на військо.
— А чи доцільне державне фінансування парламентських партій у час війни?
М. Томенко:
— У цьогорічному бюджеті на це передбачено 840 мільйонів гривень. Сумніваюся, що бодай хтось із партійних вождів-депутатів відмовиться від такого фінансування, наприклад, на користь ЗСУ. Хоч на ці гроші можна було б закупити тисячі ipv-дронів.
Вважаю, що серед нагальних статей фінансування, які потребують скорочення, і міжнародні відрядження, які депутати нерідко використовують для відпочинку за кордоном. Очевидно, що у відрядження доцільно відправляти лише на офіційні засідання міжнародних організацій, де Україна представлена своїм членством. Та й загалом, неправильно під час війни збільшувати видатки на всі структури влади.
Микола ЗАВЕРУХА
"Експрес" № 10 (10773) 7 — 14 березня 2024