"Фабрик дипломів" поменшає
МОН планує утричі скоротити кількість вишів. Чому? Бо нема кому там вчитися
"Вступників щороку менше, і, на жаль, ця тенденція триватиме. Основна причина — депопуляція", — обґрунтовує велику "чистку" міністр освіти Оксен Лісовий. За його словами, внаслідок оптимізації залишиться близько 100 вишів.
— Україна має зобов'язання у рамках євроінтеграції оптимізувати кількість закладів вищої освіти. Та й це очевидно, що їх потрібно скорочувати, — вважає Єгор Стадний, перший проректор Київської школи економіки. — У 1992 році в нас було 158 вищих навчальних закладів, де навчалося 855 тисяч студентів. Сьогодні в українських вишах на денній формі навчається теж більш як 800 тисяч студентів. Але закладів вищої освіти — понад 380. У Польщі, Німеччині, Угорщині, Румунії на 1 мільйон населення — близько трьох закладів вищої освіти, а в нас — 5,5.
Ще після Революції Гідності серйозно заговорили про потребу об'єднання та укрупнення університетів. От, наприклад, підготовка студента в Одеському державному екологічному університеті коштує державному бюджету 127 тисяч гривень на рік (дані на 2020 рік). Тим часом в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова це 61 тисяча гривень. Для чого ж так переплачувати десятки років? Або ж візьмімо, до прикладу, Вінницький аграрний університет. Там понад 55% бакалаврських програм не є аграрними.
Кому не зрозуміло, що, наприклад, у Рівному цілком досить буде одного університету. Так, у тій області є ще Національний університет "Острозька академія". Але тут йдеться про нашу історичну спадщину, яку маємо зберігати.
— В Україні витрати на державне замовлення для підготовки студентів у закладах вищої освіти набагато більші, ніж витрати на науку, — каже Микола Скиба, експерт напряму "Освіта" Українського інституту майбутнього. — Виходить, що ми науку не розвиваємо, зате набираємо купу людей, щоб вони отримали дипломи. А те, що потім ті люди не знаходять собі застосування, мало кого обходить.
Перед повномасштабною війною у нашій країні приблизно 80% випускників шкіл вступали до університетів та інститутів, — розповідає Сергій Квіт, президент Національного університету "Киево-Могилянська академія", міністр освіти і науки України у 2014—2016 роках. — А Європейський Союз тепер декларує близько 30% випускників шкіл, які стають студентами ЗВО. В Україні люди не могли знайти робоче місце з гідною зарплатою, тому пересиджували певний час в університетах. Це ніби непогано, якщо людина чогось повчиться у ЗВО. У цьому випадку йдеться не про якість освіти чи про потребу економіки, а про забезпечення соціальних потреб людей. Тому реформування вищої освіти тісно пов'язане з іншими, передусім економічними реформами. Питання в тому, яку кількість ЗВО може дозволити собі українська економіка. Треба добре визначитися з тим, які заклади вищої освіти потрібні в кожному регіоні України.
— А яким мало б бути об'єднання вишів?
М. Скиба:
— Об'єднувати потрібно ті навчальні заклади, що мають хоч якийсь потенціал. Варто задуматися, скільки загалом університетів чи осередків закладів вищої освіти держава готова підтримувати.
Університети від об'єднання мають здобувати переваги. Та це можливо, якщо заклади вищої освіти перестануть бути лише виконавцями державного замовлення. Якщо ж університети залишаться "фабриками дипломів", то об'єднання не матиме сенсу. Замість 300 таких "фабрик" буде 100.
Є. Стадний:
— Мали б бути чітка візія, концепція, модель, критерії об'єднання закладів вищої освіти, визначене місце розташування новоутвореного університету, наглядовий орган, який стежив би за процесом цього об'єднання. Також мали б виділятися додаткові ресурси для стимулювання злиття закладів вищої освіти.
Тим часом керівники деяких ЗВО виступають проти того, що неминуче станеться. У цій ситуації мені навіть більше шкода сильніші університети, які об'єднуватимуть зі слабшими. Наприклад, у Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського дуже бідкаються, що їх хочуть об'єднати із НУ "Києво-Могилянська академія". Хотів би я подивитися на того студента Таврійського університету, який відмовився о від диплома "Могилянки".
А ректор Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди каже, що має намір звернутися до суду, якщо їх вирішать об'єднати з Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна. У цьому педвиші чомусь раптом у 2023 році побільшало вступників на магістратуру на контрактну форму. Цікаво, якої статі та року народження ці вступники? Та студенти і викладачі Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди мали б лише радіти, що об'єднаються з набагато престижнішим закладом вищої освіти, який є у міжнародному рейтингу.
Богданна МАРТИНИК
"Експрес" № 5 (10768) 1 — 8 лютого 2024