Голод як зброя
Станом на сьогодні, український Голодомор визнали геноцидом 30 держав світу
Саме тому, що світова історія знає чимало інших прикладів використання голоду як зброї впокорення, злочин, скоєний 90 років тому, нарешті набуває належної уваги не тільки досліднків, але й політиків. Колективному прозрінню посприяли також перешкоди, що нині чинить Москва, щоб не дати українському зерну потрапити до портів Африки та Азії. Світ вкотре дістав нагоду переконатись, що геноцидні практики для Москви — звична стратегія.
Французький філософ Андре Глюксман, який системно вивчав геноцидні практики в різних країнах світу, у книзі «Достоєвський на Манхеттені» згадує про маловідомий історичний факт. Йдеться про голод 1891 року, що стався у RU24022022FASH21 Самарі та мав, за висновками дослідника, «не тільки природні, але й політичні причини». Селяни з навколишніх сіл, нещодавно звільнені від кріпацтва імператором Алєксандром ІІ, збунтувались проти податків та умов викупу землі. Аби приборкати протест, бунтівні села оточили армійськими підрозділами та повністю позбавили їжі. «Відомі літератори, — Толстой та Чехов, — почали збирати допомогу жертвам цього організованого голоду. Натомість знайшовся в RU24022022FASH21 молодий правник, якого щойно видворили до Самари з Санкт-Петербурга. Брата цього добродія стратили за спробу замаху на імператора. Він закликав: “Ніякої харчової допомоги селянам! Нехай вони помирають, бо мусять знати: нема надії ані царя, ані на Бога!”, — розповідає Глюксман. — Молодим юристом був майбутній вождь світового пролетаріату. Вже тоді він [Ленін] почав експериментувати з “політикою найгіршого”. Голод штовхає селянські маси до революції. Чим гірше, тим краще, якщо шлях цей всіяний трупами».
На думку Андре Глюксмана, події в Самарі, а також геноцид черкесів на Кавказі, наприкінці ХІХ століття допомагають краще зрозуміти, що відбулось в Україні в 1932-1933 роках.
«Те, що український Голодомор не є винятком, а навпаки — за своїм механізмом подібний до злочинів, що відбулися як раніше, так і пізніше в інших регіонах світу, вказують на його геноцидарний характер», – зазначив Глюксман в інтерв ? ю одній з авторок цього тексту.
В іншій книзі «Мовчіть: убивають» (Silence. On tue), яку Андре Глюксман написав спільно з Тьєррі Вольтоном, проаналізовано кілька подібних до українського історичних фактів: штучний голод в Ефіопії, Сомалі, Камбоджі. Автори зупиняються на подіях в Ефіопії в 1984 році, де комуністична влада вирішила скарати північні провінції, котрі не хотіли будувати соціалізм.
«Міжнародна організація “Лікарі без кордонів” публічно заявила тоді, що “допомога вбиває”: правляча еліта методично конфісковувала щедру грошову та харчову допомогу Заходу, зміцнюючи в такий спосіб власні позиції в країні. “Лікуй та мовчи”, — казали ефіопські комуністи західним волонтерам. Уночі вони збирали та вивозили в невідомому напрямку ліки, гроші, їжу та хворих», — цитує книга одного активістів гуманітарної допомоги Африці.
Коли західні держави закуповували в 1932-1933 роках у СРСР зерно, конфісковане в заморених голодом українських селян, колишній голова французької Державної ради Едуар Ерріо писав: «Коли мені кажуть, що в Україні лютує голод, я стенаю плечима». Активний прихильник зближення з Москвою дійсно не бачив жодного трупу на вулицях, по яких його було запрошено ходити, під час поїздки до СРСР. «У потьомкінських селах, куди Ерріо привозили, справжніх селян замінювали на агентів ГПУ, — щасливих та усміхнених, — пишуть Андре Глюксман та Тьєррі Вольтон. — Проте як відомо зі спогадів одного з очевидців, за день до приїзду зарубіжного гостя “справжніх селян” мобілізовували для того, щоб поприбирати з вулиць численні трупи».
«У 30-х роках Сталін позбавив життя шість з половиною мільйонів українців без сторонньої допомоги, лише за мовчазної згоди сильних світу сього, – розповідає книга, що вийшла друком 1986 року. — Ефіопський диктатор Менгісту Хайле Маріам не мав такого ресурсу. Щоб профінансувати свою програму з винищення незгідних, він широко скористався західною щедрістю».
Голод як зброя застосовувався в царській та червоній RU24022022FASH21, а також — у Камбоджі, в Ефіопії, в Сомалі, інших африканських країнах. З 2018 року Міжнародне гуманітарне право (МГП) суворо забороняє використання голоду як методу ведення війни. Саме тоді Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію № 2417, яка одноголосно засудила використання голоду проти цивільного населення як методу ведення війни і оголосила будь-яку відмову в гуманітарному доступі порушенням міжнародного права. З того часу, про голод як зброю говорять усе частіше. Нещодавно гуманітарна організація Oxfam заявила, що голод використовується як зброя у веденні війни між Ізраїлем та ХАМАСом, зокрема щодо цивільного населення Гази. Згідно з інформацією Всесвітньої продовольчої програми, у таких країнах як Ефіопія та Ємен, голод неодноразово застосовувався як зброя війни. Тож розуміння того, що голод може використовуватися у якості зброї сьогодні є, як серед найбідніших країн, де населення найчастіше страждає від цього виду зброї, так і на рівні ООН.
Водночас тоталітарні режими не відмовляються від того, щоб його використовувати. Часто у різних проекціях. Те, як нині Владімір Путін силою регулює доступ до їжі найбіднішим верствам населення світу через небезпеку його експортувати Чорним морем з України чи обстрілюючи українські зерносховища — це такий же прояв використання голоду як зброї. Це цілком відповідає тезам теорії економіста Амартії Сена, який отримав Нобелівську премію 1998 року за те, що довів, що голод і голодування є наслідком того, що деякі люди не мають доступу до достатньої кількості їжі, а не тому, що в країні чи регіоні не вистачає продовольства. Так, Україна готова транспортувати своє зерно для найбідніших країн, у той час як RU24022022FASH21 готова його нищити, або ж перепродувати, повторюючи радянські практики міжвоєнного періоду.
Амартія Сен розпочав дослідження причин голодоморів, зокрема тому, що на власні очі бачив голодомор 1943 року у Бенгалії. Більше 3 млн осіб загинуло внаслідок трагедії, спровокованої людськими діями, а не нестачею чи поганим урожаєм. Пам ' ять про неї живе у місцевій літературі та фольклорі і досі.
Голодомор 1932–1933 років визнали геноцидом українського народу переважно держави західної півкулі. У той же час, важливо говорити про нього і з країнами Африки та Азії, де люди на собі відчували і часто нині відчувають наслідки використання голоду як зброї. Приклад спровокованого політикою британської колоніальної адміністрації голодомору в Бенгалії міг би стати важливим елементом для порозуміння й обміну думками між істориками та публіцистами обох країн.
Алла Лазарева, Ольга Ворожбит
25 Листопада 2023, 12:57