"Для відваги користуватися розумом": 7 жовтня відбудеться семінар із проблем гуманітаристики
Публічні обговорення наукових знахідок здавна викликали інтерес широкого загалу. У Києво-Могилянській академії в XVII–XVIIІ століттях відбувалися публічні диспути, куди могли завітати всі охочі, аби послухати мудрагелювання панів бакалярів. Історико-філологічні товариства, що діяли в ХІХ столітті, організовували відкриті дискусії та відчити рефератів (у межах, дозволених цензурою, звісно)
Справжній бум публічності в обговореннях наукових і мистецьких проблем відбувся в 1920-х, коли маси заледве письменних громадян юрмилися на дискусіях богемних Зерова і Хвильового з пролетарськими письменниками. «Наша криза літературна не в тому, що у нас мало письменників, а в тому, що їх багато», – слушно зауважував щодо цього Максим Рильський. Однак літературна дискусія 1925–1928 років у своїх гаслах «Геть від Москви» та «Дайош психологічну Європу» згорнулася дуже швидко – листом товариша Сталіна в газеті «Правда» про правильний курс розвитку красного письменства. Слідом за цим розпочалися арешти, і дискутувати було вже нікому. Подібне становище спіткало й науку: важко уявити вільний обмін ідеями в тоталітарній країні.
Українські поети в 1980-х спробували підхопити обірвану нитку «Розстріляного відродження». А от усвідомлення потреби в якісній інтелектуальній дискусії та публічній науці прийшло аж тепер. Мода на вищу освіту й низька академічна культура, що толерує плагіат, призвели до того, про що писав Максим Рильський: брак якісних наукових досліджень у нас не від того, науковців в Україні замало, а від того, що їх забагато.
Тому особливо втішною є поява ініціатив на кшталт Seminarium Historico-Philosophicum . Це міждисциплінарний семінар із проблем гуманітаристики, на якому молоді та досвідчені, а головне – зацікавлені в розвитку української науки дослідники можуть представити свої напрацювання. «Не для звіту чи диплому», а для ширшого обговорення в колі інтелектуалів із різним бекґраундом та «відваги користуватися власним розумом», – зауважує ініціатор семінару, випускник кафедри історії Києво-Могилянської академії та співробітник Інституту філософії ім. Сковороди Микола Федяй.
Цієї суботи, 7 жовтня, Seminarium Historico-Philosophicum відбудеться вже втретє. Перша зустріч була присвячена навчальним курсам у Києво-Могилянській академії XVIII століття за збереженими латинськими конспектами тогочасних студентів. На другій дискутували про можливості та перешкоди розвитку української філософії в СРСР – крізь призму збережених в Інституті філософії джерел, що проливають світло на минуле цієї установи в часи сталінізму, «відлиги» та «застою». У фокусі найближчого семінару – ранньомодерні українські пам'ятки та засади їх критичного видання. Долучитися до обговорення можуть усі охочі, наживо в Києві або онлайн.
Можна довго бідкатися про проблеми української науки, зокрема гуманітаристики: відсутність наукової дискусії, брак критеріїв якості досліджень через видавання дипломів і присвоєння ступенів нефахівцям, замкненість науковців на вузьких спеціалізаціях своїх кафедр та відділів. А можна почати це змінювати, бодай спробувати. У голодних 1920-х ситуація навряд чи була більш сприятливою, однак їм багато що вдалося.
Ольга Петренко-Цеунова
6 Жовтня 2023, 13:06