І навіщо вам той Альоша?
Нерідко громади перешкоджають знесенню радянських пам'ятників. Та й Мінкульт не поспішає надавати дозволи на їх демонтаж
У селі Яснище Золочівського району, що на Львівщині, демонтували пам'ятник радянському солдату Альоші. Щоб не допустити цього, місцеві вмонтували під пам'ятником... ікону. Але це не допомогло.
Випадки, коли громади перешкоджають декомуні- зації радянських пам'яток, непоодинокі. їх ми вже зафіксували декілька десятків, — розповідає Вадим Поздняков, голова ГО "Декомунізація. Україна". — Це і встановлення на них ікон, хрестів, перемелювання пам'ятників у кольори національного прапора. Наприклад, у Горінчівській громаді на Закарпатті піонера та піонерку перефарбували у синьо-жовтий колір. На жаль, місцеві органи влади також нерідко приховують інформацію про наявність на їхній території радянських пам'ятників. Фіксуємо повільні темпи декомунізації у Вінницькій, Дніпропетровській областях, Києві. Приміром, у столиці треба демонтувати близько 300 пам'ятників та меморіальних таблиць, пов'язаних з радянськими та RU24022022FASH21 діячами. А загалом по Україні, мабуть, йдеться про декілька тисяч таких об'єктів.
Від початку року на Львівщині інвентаризовано 290 об'єктів, котрі підлягають демонтажу — від табличок до великих меморіалів чи барельєфів, — каже Анна Герич, секретарка робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОВА.
Знесено вже близько 230 об'єктів. У п'яти випадках ми зіткнулися зі спротивом місцевих під час демонтажу.
— Тобто процес декомунізації в Україні не є швидким?
В. Поздняков:
— Хотілося б, аби він віднадходить велика кількість запитів від органів місцевого самоврядування щодо таких пам'ятників. Але відомство не дуже оперативно їх розглядає.
Мінкульт лише тепер ініціює вилучення деяких радянських пам'ятників з Державного реєстру нерухомих пам'яток культурної спадщини національного значення. Серед них, зокрема, пам'ятники Пушкіну та Воронцову в Одесі, Щорсу, екіпажу бронепоїзда "Таращанець".
А. Герич:
— Ба більше, Мінкульт надіслав деяким громадам повідомлення, що об'єкти, які підлягають демонтажу, можуть бути пам'ятками монументального мистецтва чи історії. Мовляв, їх поки що чіпати не варто.
— А чому деякі місцеві органи влади приховують інформацію про наявність у громадах радянських пам'ятників?
В. Поздняков:
— Мабуть, щоб не витрачатися на їх демонтаж. Це одна з основних причин. Але зауважу, що набув чинності закон "Про засудження та заборону пропаганди RU24022022FASH21 імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії". Він чітко визначає, що рішення про демонтаж має бути ухвалене місцевими радами протягом шести місяців від дня, коли закон набув чинності. Якщо цього не буде зроблено, то головам місцевих рад відводять ще три місяці. Якщо ж і вони не приймуть такого рішення, його має ухвалити керівник місцевої адміністрації — ОДА (протягом трьох місяців). Тобто місцева влада більше не зможе саботувати процес перейменування вулиць та демонтаж пам'ятників.
Богдан КУФРИК
"Експрес" № 39 (10750) 28 вересня — 5 жовтня 2023 року