А хворі справді у війську потрібні?
Міноборони розширило список придатних до військової служби. Тепер до армії можуть забрати навіть осіб із розладами психіки, вірусним гепатитом, туберкульозом і ВІЛ-позитивних
Йдеться про наказ №490, яким внесено зміни до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ.
У командуванні Медичних сил запевняють, що такі зміни розробляли спільно з Міністерством охорони здоров'я на основі новітньої світової практики. При цьому консультувалися з юристами, громадськими організаціями та військовими. Мовляв, нововведення вносять конкретику для лікарів, аби всі максимально однаково трактували положення про військово-лікарську експертизу і щоб мінімізувати кількість помилок під час ухвалення рішень.
Утім ці зміни викликали чималий резонанс у суспільстві. Не забарилася і реакція з передової. "Почитали тут з хлопцями нові вказівки МО про мобілізацію туберкульозників, гепатитників і психічнохворих, про перетворення обмежено придатних у штурмовиків і дійшли логічного висновку: раніше на позиції ми носили сухпаї, воду і боєкомплекти, а тепер доведеться ще й бійців з нового "поповнення" носити", — пишуть у соцмережах військовослужбовці. То що не так із цим наказом?
— Я категорично проти рішення Міноборони щодо розширення списку придатних до військової служби, особливо щодо внесення до цієї категорії хворих на ВІЛ, гепатит і туберкульоз, навіть якщо перебіг хвороби в них у стані тривалої ремісії, — каже Роман Замрій, військовий медик. І поясню чому. Такі хворі, якщо не бажають служити в лавах ЗСУ (а найчастіше саме так і є), з першого дня починають скаржитися на погане самопочуття і вимагають термінового направлення в госпіталь. Після курсу лікування та виписки вони знову скаржаться на здоров'я, нарікають, що їх погано лікували і їм стало ще гірше, тож їх потрібно направити в інший госпіталь. Так може тривати безконечно. Отож, якщо Міноборони хоче збільшити чисельність військових на полі бою, такий спосіб анітрохи не допоможе. У госпіталях лише зменшиться кількість вільних ліжок, які були б дуже доречними для поранених.
— А я підтримую такі зміни. Ми повинні усвідомлювати, що у країні точиться важка війна і потрібно докласти багато зусиль, щоб досягти перемоги, — додає Сергій Пікуля, військовий санінструктор. — Армія — велика структура, яка передбачає не тільки ведення бойових дій. Тут є багато інших підрозділів, без яких вона не зможе повноцінно функціонувати. Це, зокрема, штабна, бухгалтерська робота, територіальні центри комплектації та соціальної підтримки, навчальні центри, обслуговування комп'ютерних систем, будівельні підрозділи тощо. Я виступаю за те, щоб був індивідуальний підхід. Якщо військовозобов'язаний має якусь хворобу, але вона не заважає виконувати певну роботу, то чому б його не мобілізувати?!
Військово-лікарські комісії при ТЦК повинні проводити якісне обстеження осіб, які підлягають призову, і у своєму висновку відразу зазначати конкретну спеціальність, на яку можна призначити військовозобов'язаного, враховуючи не тільки його стан здоров'я, але й освіту та цивільний фах. Тоді буде належна мотивація до служби. А брати всіх підряд, не зважаючи на стан здоров'я, розподіляти без будь-яких критеріїв — такий підхід неправильний.
Мобілізація обмежено придатних із розширеного списку хвороб суттєво не вплине на укомплектування військ, — вважає Іван Апашин, військовий експерт. — А проблем з ними справді буде достатньо. На мою думку, варто насамперед переглянути перелік посад органів влади та працівників підприємств, що підлягають бронюванню на період воєнного стану, а також скоротити список осіб, котрі мають право на відстрочку. Резервів дуже багато.
Так, пройдіться увечері по барах, ресторанах обласних центрів чи невеличких містечок, побачите, скільки там здорових чоловіків проводять своє дозвілля і пиячать, — каже Микола Величко, демобілізований військовослужбовець. — Я вже не кажу про Буковель та інші курорти в Карпатах. І повірте, їх більше, ніж обмежено придатних. Потрібно реформувати систему військово-лікарських комісій, щоб майбутні бійці проходили обстеження не при ТЦК чи в звичайних поліклініках, де навіть можуть не оглянути й відразу записати, що придатний для служби, а безпосередньо у військових частинах. Бо ні медичній службі підрозділу, ні тим паче командиру військової частини не потрібні проблемні бійці, стан здоров'я яких може підвести в будь-який момент.
— Чи не станеться так, що у військових з обмеженою придатністю під впливом стресу та фізичних навантажень хвороба знову почне прогресувати?
Р. Замрій:
— Звісно, що недуга може прогресувати й не тільки через ці причини. Багато що залежить і від самої людини. Неодноразово доводилося мати справу з випадками, коли хронічно хворі солдати, наприклад на гіпертонію, переставали навмисне щодня вживати приписані ліки для стабілізації артеріального тиску. Навіщо? Щоб погіршити свій стан і отримати направлення у госпіталь. Бо не бажали воювати.
— А наскільки реально І підлікувати бійців з хронічними хворобами в бойовій обстановці?
— Майже неможливо, — пояснює Михайло Цимбалюк, військовий парамедик. — На першій лінії оборони шпиталі зайняті пораненими. Та й у медпунктах рівня батальйону, дивізіону або бригади — також.
— Чи не будуть хворі бійці нести загрозу та завдавати проблем товаришам по службі?
М. Цимбалюк:
— У моєму підрозділі служив боєць з вилікуваною закритою формою туберкульозу. Але він часто хворів на пневмонію. Це неабияк насторожувало інших військовослужбовців.
— Чи проблематично комісувати військового, у якого прогресує хвороба?
М. Цимбалюк:
— Навіть раніше комісувати хворих було непросто. А тепер після гучних скандалів, коли ВЛК, як мовиться, вже під ковпаком, то й поготів. Члени військово-лікарських комісій просто бояться це робити. Бійцю простіше звільнитися з армії по догляду за немічними родичами з інвалідністю чи за іншими "соціальними" критеріями.
Р. Замрій:
— Чесно кажучи, не розумію, чому не можна мобілізувати заброньованих. Це дивно, хворих можна, заброньованих — ні. Але навіть цього замало. Тих, які служать уже один рік і сім місяців, потрібно демобілізовувати. Чим довше затягувати цей процес, тим буде складніше. Адже мотивація у них уже майже на нулі. Всі інші військовозобов'язані, котрі бачать, що мобілізація у нас продовжується на довгий період, знаходять усі можливості, щоб уникнути призову. Це, як сніжна лавина, яка, наростаючи, стає все важчою і несе більше шкоди. Якщо серйозно не зайнятись зростанням мотивації, а це через демобілізацію, встановлення чіткого терміну служби по мобілізації й ухвалення закону про "воюють усі", коли і заброньованих, і доглядантів, і всіх-всіх будуть залучати до військових дій, але на короткі терміни по пів року — рік, — то ніякі розширення переліку придатних до військової служби не допоможуть.
Микола ЗАВЕРУХА
"Експрес" № 38 (10749) 21 — 28 вересня 2023 року