Die Welt: Лінива республіка? Справжній убивця німецького достатку
Німеччині бракує кадрів. Але багато працівників хотіли б працювати менше, а не більше. Світлофорна коаліція хоче розв'язати проблему насамперед завдяки імміграції, імовірно, і для відвернення уваги від власних невдач. Проте розв'язання проблеми нестачі робочої сили є і всередині країни
На обкладинці нового британського Economist зелений чоловічок зі світлофора лежить під крапельницею. «Німеччина знову хвора людина Європи?» — запитує журнал. Історія повторюється? 1999 року журнал уже оголошував про нездатність країни впоратися з кризою та називав її економічно проблемною дитиною континенту.
Є щонайменше одна серйозна відмінність. Тоді, за часів канцлера Ґергарда Шредера (СДПН), Федеративна Республіка мала масове безробіття. Сьогодні натомість є дефіцит робочої сили. За підрахунками Торгово-промислової палати, цей дефіцит уже знижує продуктивність економіки на €86 мільярдів на рік. Згідно з дослідженням порталу з працевлаштування Stepstone, 76 % компаній скаржаться на зниження продуктивності через нестачу персоналу (Stepstone, як і WELT AM SONNTAG, належить Axel Springer SE).
«Ми маємо казати про те, щоб більше працювати, а не про чотириденний [робочий. — Ред.] тиждень», — закликає Марк Б'ядач, експерт ХДС з питань ринку праці. Насправді ж тенденція, схоже, іде в іншому напрямку. Практика раннього відправлення на пенсію, до якої вдаються компанії, щоб позбутися дорогих працівників похилого віку, знову набуває поширення. А самі німці, згідно зі звітом Німецького інституту економічних досліджень (DIW), воліли б працювати лише 32,8 години на тиждень, навіть якби довелося задовольнятися меншою зарплатою. Це найнижчий показник з початку проведення опитувань 1985 року.
Якщо порівнювати з міжнародним досвідом, картина невтішна: 2021 року середньорічний робочий час на одного зайнятого в Німеччині становив 1349 годин, тоді як середній показник в ОЕСР — 1716 годин. Проти країн ЄС Німеччина також відстає. У ЄС люди працюють 37,5 годин на тиждень, у Німеччині — 35,3. Невже німці, які славляться дисциплінованістю та працьовитістю, стали ледачими?
Усе не так просто. Енцо Вебер навіть переконаний у зворотному. «Німці працюють не менше, а більше», — каже економіст Інституту досліджень ринку праці і зайнятості (IAB).
Зменшення загальної тривалості робочого часу в економіці спричинене не тим, що німці працюють менше, а радше тим, що значно більше людей, особливо матерів, тепер працюють неповний робочий день. З 1991 року частка останніх зросла більш ніж удвічі — з 18,5 % до 38,5 %.
Часто це люди, які раніше не працювали, а тепер зайняті неповний робочий день. Це змінює статистику. Але цього недостатньо для стійкого зростання. Для підтримання достатку країні, що старіє, потрібно більше працівників. Світлофорна коаліція хоче розв'язати цю проблему насамперед завдяки імміграції. Реформи всередині країни спрацювали б швидше.
Проблема матерів
Діти чи кар'єра? «Поставши перед цією дилемою, багато жінок вирішують не працювати взагалі або робити це обмежено», — каже економіст Гельмут Райнер. «За рівнем зайнятості матерів Німеччина, як порівняти з країнами ОЕСР, перебуває в центрі поля. Однак німецькі матері працюють на чотири години менше, ніж французькі чи скандинавські».
Одна з причин полягає в тому, що «за останні десять років розбудова дитячих садків припинилася. Ситуація з доглядом за дітьми тривожно погана, і через нестачу персоналу стає відчутнішою», — застерігає Райнер. Треба більше інвестувати в дитячі садки, а вихователі мають отримувати кращу зарплату.
Куди не глянь — скрізь політичні бар'єри. «Роками діяла безглузда суміш податкових інструментів, які повністю суперечили один одному», — каже Райнер. Наприклад, скасована 2015 року допомога по догляду за дитиною в Баварії досі діє. Це зменшило стимул працювати тих матерів, які мають партнерів, що працюють. Це ж стосується й податкового сплітингу.
Схвалення надходить від того, хто міг би сприяти реформам. «Наша система з високими податками й зборами слабо стимулює працювати більше», — каже експерт з ринку праці від ВДП Паскаль Кобер. «Уже при середній зарплаті половину кожного додатково заробленого євро доводиться віддавати».
Бомба сповільненої дії — старіння
Сім мільйонів працівників — саме стільки, за оцінкою експерта IAB Вебера, втратить ринок до 2035 року через старіння. «Політики мають щось придумати, бо найбільший важіль — люди похилого віку», — каже він. «Але мало хто з тих, хто виходить на пенсію, повертається до трудового життя». На його думку, варто починати раніше. «Просте підвищення пенсійного віку для багатьох професій не спрацює», — каже Вебер.
Медсестра чи будівельник: «Ті, хто працює фізично, не будуть освоювати нову професію після 50 років. Радше потрібні концепції, як загалом перенавчати й підвищувати кваліфікацію цього покоління, щоб воно, фізично виснажившись, не пішло з ринку праці завчасно».
Зараз у пенсійному віці працюють 1,3 мільйона людей — більше, ніж будь-коли досі. Те, що добре звучить, релятивізується в загальному контексті. У Німеччині на 46 мільйонів працівників припадає 18,5 мільйонів пенсіонерів, плюс 1,7 мільйона пенсіонерів за віком. Уже цьогоріч для порятунку системи від колапсу потрібні €112 мільярдів федеральних субсидій, і ця сума постійно збільшується.
Сьогодні на одного пенсіонера припадає 2,1 платника внесків. Для порівняння: 1960 року це співвідношення було ще один до шести. Окрім того, тривалість пенсійних виплат відтоді зросла майже вдвічі. Через збільшення тривалості життя пенсії виплачуються довше більшій кількості людей.
У довгостроковому порівнянні німці виходять на пенсію пізніше. Так, з 2015 року рівень зайнятості 60-річних зріс з 55 % до 63,5 %, а серед 63-річних — з 25 % до 50 %. Але зараз він стагнує.
Сподівання на міграцію
Оскільки підвищення пенсійного віку навряд чи допоможе здобути прихильність виборців, світлофорна коаліція зосереджується на імміграції кваліфікованих працівників. Тут наголос саме на слові «кваліфікованих», бо міністр праці Губертус Гайль хоче, щоб було зрозуміло: цього разу приїдуть лише ті, хто не стане транзитером із системи надання притулку в соціальну, а заповнить прогалини на ринку праці.
Під час останніх великих міграційних хвиль ця надія не виправдалася. «Біженці платитимуть пенсії бебі-бумерам», — казав президент DIW Марсель Фрацшер 2015 року. Шість років потому, 2021-го, лише 54 % тих, хто прибув 2015 року й був працездатного віку, працювали. Серед жінок цей показник становив лише 23 %.
Допомогти могло б залучення більшої кількості біженців до роботи. Але навіть з понад мільйона біженців з України працюють лише 18 % працездатних. Зворотний бік цього полягає в тому, що більш ніж кожен другий громадянин, який отримує виплати для покриття видатків на проживання, зараз має іноземний паспорт.
«Концепт виплат для покриття видатків на проживання провалився», — стверджує член ХДС Б'ядач. Він закликає повернути скасований пріоритет під час працевлаштування, щоб залучити більше людей до роботи. Зі світлофорною коаліцією це не вдасться. «Пріоритет не означає стабільної зайнятості», — каже експерт з питань ринку праці від ВДП Паскаль Кобер. «Часто некваліфіковані працівники знову швидко стають безробітними».
Безробітна молодь
«Міграція аж ніяк не розв'яже цю проблему», — вважає Фрідріх Губерт Ессер, президент Федерального інституту професійної освіти. «Ми знову повинні успішніше залучати більшу кількість молоді до професійно-технічної освіти». Інакше виникне величезний дефіцит, що матиме «катастрофічний» вплив на багато галузей.
Тисячі компаній уже зараз шукають нових працівників і не можуть заповнити навчальні вакансії. Але безробіття серед молоді зростає. За даними служби зайнятості, у липні безробітних віком до 25 років було на 8 % більше, ніж того ж місяця торік, — це чверть мільйона молодих людей. Більшість із них не має кваліфікації. Близько 50 тисяч учнів щороку покидають школу без свідоцтва про освіту, часто не знаючи мови.
«Надто багато дітей з родин, які потребують підтримки, надто рано залишаються на узбіччі системи освіти», — каже експерт Інституту економічних досліджень (Ifo) Райнер. На його думку, треба більше підтримувати освіту та інвестувати в неї. Натомість політики хочуть вживати контрзаходів на законодавчому рівні. У майбутньому молоді люди, які не можуть знайти місце для навчання, матимуть право навчатися за межами підприємства. Наступні роки покажуть, чи буде успішною «гарантія навчання», якої профспілки вимагають уже роками.
Держава як роботодавець
Те, про що навряд чи думає світлофорна коаліція: держава роками викачувала робочу силу з економіки, збільшуючи кількість робочих місць у державному секторі. «Це не основний рушій розвитку, але посилює дефіцит», — каже Райнер. Сьогодні тисячі робочих місць, яких не було ще кілька років тому, фінансують коштом податків.
З одного боку, політика сама створює робочі місця у великих масштабах. Окрім того, постійно з'являються нові закони, інструкції та правила. Ульріх Зільбербах, голова асоціації державних службовців, попереджає в цьому контексті про «кадровий колапс». Хоча на початку 2000-х кількість працівників державної служби і скоротили, та вже з 2008 року спостерігається щорічне зростання: сьогодні налічується 5,1 мільйона службовців. Згідно з дослідженням Stepstonе, замість того щоб змінити ситуацію, кожен другий роботодавець у державному секторі хоче збільшити штат.
Попри це, експерти бачать потенціал для економії. «Зважаючи на дефіцит робочої сили, важливим було б скорочення витрат у державному та громадському секторах. Розвиток диджиталізації та використання штучного інтелекту сприяли б тут економії», — вважає Райнер.
Мініробота й безробітні
«Іноді складається враження, що в Німеччині повна зайнятість», — каже Вебер. «Утім, це не так». За даними Інституту вивчення ринку праці й професій, 2021 року безробіття коштувало країні €68 мільярдів. Суто математично, приблизно 2,5 мільйона безробітних могли б заповнити багато вакансій. На практиці ж їм зазвичай бракує кваліфікації.
«Саме тому такою важливою була реформа допомоги громадянам, яка значно більше зосередилися на кваліфікації», — каже Міхаель Шроді, речник з питань фінансової політики парламентської фракції СДПН. «Саме зараз скорочують кошти, це контрпродуктивно», — критикує Вебер. Через заходи жорсткої економії в бюджеті Центрам зайнятості доведеться обходитися меншими коштами. «Довготривале безробіття вкорінюється і перевищує докоронавірусний рівень».
Є ще одне явище, яке часто не помічають, але яке стримує робочу силу країни: 4,3 мільйона працівників зайняті підробітками. «Близько половини з них хотіли б працювати більше, але люди часто застрягають», — каже Вебер. Вони часто не можуть звільнитися з підробітків з різних причин.
Податкова ситуація одружених пар дуже невдала. «Наприклад, якщо чоловік має відносно високий дохід, дружина може навіть потрапити під найвищу податкову ставку, якщо вона перейде з неоподатковуваних підробітків». Вебер вважає, що стимулом може бути «стартове фінансування». Однак з боку політики жодних змін не спостерігається.
Ян Клаут
28 Серпня 2023, 18:02