Шукаємо вчителя. Терміново
Попереду новий навчальний рік, а у школах — дефіцит педагогів. Чому?
"33C0 №41 шукає вчителів англійської мови, зарубіжної літератури та інформатики". "Ліцей в Одесі запрошує на роботу викладачів інформатики, географії, англійської, французької та німецької мов". "Приватна початкова школа запрошує на роботу вчителя молодших класів". Таких оголошень - десятки в усіх регіонах країни. Тож чи готові наші школи до нового навчального року?
— Чи буде кому навчати?
— У школах Львова на сьогодні 200 вакансій для вчителів та асистентів, — каже Наталія Вітюк, завідувачка сектору інформаційної політики та промоції управління освіти ЛМР. — Не вистачає асистентів учителів (зокрема, у групах продовженого дня), адже рік у рік маємо більше діток, які потребують інклюзивного навчання. А чи не найбільше бракує вчителів іноземних мов, природничих наук (фізики, хімії та біології), інформатики й математики (багато хто перейшов працювати у сферу IT) та фізичної культури.
— Чому постала така проблема?
— Після повномасштабного вторгнення частина вчителів виїхала за кордон, каже Олена Онаць, президента Асоціації керівників шкіл України. — Є й такі, хто не витримав нових реалій чи залишив роботу у школі через втрату здоров'я. Бо вчителі тепер відповідають за все — не лише за навчальний процес, але й за безпеку дітей, укриття, яких, до речі, немає в багатьох школах.
— Щороку педагогічні виші випускають десятки тисяч педагогів. Де вони?
— В Україні немає нестачі людей з педагогічною освітою їх у кілька разів більше, ніж місць у школах, — вважає Віктор Громовий, заслужений вчитель України. — Проблема в іншому. Я спілкувався з цьогорічними випускниками столичних педуніверситетів. До слова, зауважив нову тенденцію — багато таких закладів тепер змінює назву, прибираючи слово "педагогічний", бо це знижує їхню популярність. Так от, випускники кажуть, що не зацікавлені у роботі "в системі жебрацтва й приниження", а саме такою вони бачать сучасну школу.
Тож більшість із них не думає вчителювати, доки не з'явиться "вікно можливостей": коли об учителів не витиратимуть ноги й зникне агресивне середовище, яке є у школі наразі.
Скажу більше: за останні 5—10 років сфера освіти не стала привабливою для талановитої молоді. Тому випускники роблять вибір на користь роботи в будь-якій іншій сфері, поповнюючи ряди касирів, поліцейських, спеціалістів ІТ-технологій, банків. Чи то пристають на пропозицію роботи в дистанційному форматі як тьютора, витрачаючи на це кілька годин на день й отримуючи втричі більшу платню, ніж у школі.
Наведу показовий приклад: директор престижного закладу у Києві признався мені в розмові, що просто молиться на пенсіонерку, яка досі викладає іноземну мову. Бо торік прийшла молода талановита вчителька, але, попри премії, звільнилась, обравши посаду секретаря-референта у приватній фірмі, де в кілька разів більша зарплата й менше обов'язків. Така тенденція — вирок НУШ та всім реформам — українська освіта наразі приречена на деградацію.
— Отже, проблема виникла не нині?
В. Громовий:
— Так. Багато хто з батьків переконаний, що вчителям занадто часто підвищують зарплату й вона зросла до астрономічного рівня. Це так званий ефект локшини, яку вішають на вуха українців можновладці. Тому мало хто знає, що, приміром, зарплата вчителя — початківця є нижчою за мінімальну в країні!
— То який вихід із ситуації?
— Час нарешті зважити на таке поняття, як окупність освіти. Людина інвестує свій час і гроші, аби здобути освіту. Очевидно, що її зарплата має бути відчутно вищою, ніж у тих, хто не має вищої освіти. Наразі ж рішення вступити до педуніверситету є економічним самогубством.
Тому перш за все потрібно піднести престиж професії вчителя. Для цього слід перестати вважати його цапом-відбувайлом, підвищити повагу суспільства до цієї професії. І, звісно ж, збільшити зарплату! Але не на 10—20%, а в кілька разів.
Лариса ПЕЦУХ
"Експрес" № 33 (10744) 17 — 24 серпня 2023 року