"Гріх, аби родюча земля пустувала"
Жителі прикарпатського села Стриганці здавна вирощують овочі на продаж. Що садять і скільки заробляють?
Знаний тутешній господар Василь Кабан мешкає в урочищі Жолобове, трохи далі від центру села. У нього є парники, город, худоба, свині, пасіка.
"Наше село здавна було центром овочівництва. Займатися цим розпочали ще наприкінці XIX століття. У Стриганцях тоді жила родина панів Латиських, — розповідає господар. — Вони поїхали на Схід України й там навчилися вирощувати помідори та картоплю. Ще й різних сортів у село привезли. Щоправда, пани на городах майже не працювали. Зате жителі Стриганців згадують поважну родину, бо в селі донині чи не в кожній господі вирощують городину".
У радянські часи в селі був колгосп, що спеціалізувався на овочівництві. І люди, попри важку працю, встигали працювати на своїх невеличких наділах і вирощувати все, що й у колгоспі, та навіть краще й більше. У 1990-ті городина, вирощена дбайливими господарями зі Стриганців, рятувала й давала можливість вижити, упорядковувати і будувати ошатні господи. До пандемії та RU24022022FASH21 нападу селяни часто їздили в Європу на заробітки й звідти також привозили різні сорти овочів. Пан Василь також їздив на заробітки до Польщі, але повернувся та вирішив зайнятися городництвом, бо й з нього можна жити.
"Із раннього дитинства я з батьками, а згодом з дружиною та дітьми, працював на городах, бо ж то навіть гріх, аби родюча земля пустувала", — каже господар та пропонує пройти на город. У пана Василя усього потроху, але густо й рясно. У теплицях, споруджених чоловіком власноруч, чимале огудиння огірків, кущі помідорів вгинаються від плодів.
На городі — рання картопля, далі розкинулася білоголова та цвітна капуста, лоскоче ніздрі запах кропу, петрушки, салату. У чоловіка 1,5 гектара землі. Біля хати під овочами — 18 арів. Землю господар обробляє кіньми та вручну. Насіння для розсади пан Василь висіває у парниках наприкінці січня - на початку лютого. Попередньо землю збагачує органікою. Згодом розсаду проріджує та висаджує у спеціальні пелети. До речі, розсаду стриганецькі господарі також продають.
Щодо ранньої картоплі, якою здавна славиться село, то Василь Кабан висаджує її 10—15 березня. Цьогоріч господар засадив 3 ари бульби одним із відомих надранніх голландських сортів. Якщо бувають приморозки, а картопля вже висаджена, то чоловік накриває її агроволокном. Уже в 20 числах травня збирає перший урожай. Із одного ара викопує приблизно 300 кілограмів бульби.
По 0,5 ара займають парники з помідорами та огірками, таку ж площу - цвітна та білоголова капуста. Вирощує господар ще й салат, озимий часник, цибулю, моркву та червоний столовий буряк. Пан Кабан стверджує, якщо старанно та сумлінно трудитися, вирощувати декілька видів овочів, зелені, то за сезон власник невеличкого господарства може заробити від 100 до 200
тисяч гривень. Заробіток залежить ще й від того, чи продавати вирощене за оптовими цінами, чи торгувати вроздріб.
"Цьогоріч вигідно вирощувати петрушку та кріп, — каже Василь Кабан. — Якщо торгувати ними вроздріб, то пучок зелені вагою 20 грамів коштує 5 гривень. За кілограм просять 100—150 гривень. А коли спека, то ціна зростає до 200—250 гривень за кілограм".
Вирощену городину жителі Стриганців возять на ринки автівками та рейсовими автобусами. Останніми дешевше, бо якщо їхати на ринок машиною, то треба додатково витратити 300—400 гривень на бензин. За місце на ринку щодня доведеться заплатити від 50 гривень.
"Що змінилося у час війни для місцевих господарів?" — запитую Василя Кабана. Чоловік каже, що загалом кількість покупців зменшилася. Бо хтось на війні, хтось виїхав за кордон. За словами господаря, до повномасштабного вторгнення купували городину часто власники невеличких туристичних садиб, закладів харчування, магазинів. Тепер — менше, бо відпочивальників не так багато. Та попит на прикарпатських ринках на овочі завжди є, переконує господар. Адже через війну поменшало овочів зі східних та південних областей.
Сабіна РУЖИЦЬКА
"Експрес" № 30 (10741) 27 липня — 3 серпня 2023 року