А хто ж принесе пенсію?
У селах масово звільняють листонош: людям пропонують забирати свою пенсію, газети й квитанції на компослуги у поштових відділеннях. Але не всюди вони є. Що відбувається?
...У селі Гринява на Івано-Франківщині є відділення поштового зв'язку, що обслуговує мешканців кількох населених пунктів, зокрема віддалених хуторів. Донедавна тут працювали три листоноші, які носили мешканцям пенсії, пошту, продукти та газети. Тепер людям самим доведеться йти у поштове відділення, аби отримати виплати й забрати пресу.
Листоноша Оксана Шарабуряк підписала наказ про скорочення за частиною 1 статті 40 КЗпП і ще два місяці працюватиме. їй пропонували звільнятися за угодою сторін, як і решті співробітниць. "Я відмовилася. Бо маю можливість піти достроково на пенсію. Потрібно мати 30 років стажу, — каже 59-річна Оксана Шарабуряк. — А я листоношею понад 20 років пропрацювала".
На дільниці, де працювала пані Оксана, є пенсіонери, яким до відділення поштового зв'язку треба добиратися 24 кілометри. "У нас загалом 42 пенсіонери, — розповідає листоноша. — Серед них — інваліди І та II груп. Дев'ятьом пенсіонерам уже понад 80 років. Один — лежачий. Автобуси в наше село не їздять".
Пані Оксана не лише пенсію, а й деякі продукти, пресу мешканцям села приносила, на їхнє прохання оплачувала комунальні послуги у відділенні поштового зв'язку.
"Я працювала у вівторок, четвер і п'ятницю, — каже Оксана Шарабуряк. — Це дні, коли привозили пошту. І платили мені на місяць приблизно 3000 гривень зарплати".
Мешканці сіл Гринява, Голошина і довколишніх хуторів не знають, як тепер отримуватимуть пенсії та газети. Адже не кожен зможе добратися до поштового відділення.
У селі Пороги Івано-Франківського району теж було три листоноші. Але тепер працює лише одна.
"У нас село велике й пенсіонерів багато — близько 400 осіб, — розповідає Анна Лиховидюк, мати трьох дітей, яка втратила роботу. — То добре, що хоч одну листоношу залишили, бо в сусідніх селах позвільняли всіх. Нам сказали, що тепер керівники відділень поштового зв'язку до 12.00 працюватимуть у самих відділеннях, а після обіду вже виконуватимуть роль листонош — ходитимуть до людей. Велосипедів, які обіцяли, не видали листоношам. Тож ходять з великими торбами в руках з горба на горб".
У неділю, коли на пошті вихідний, 53-річна Анна Битківська, єдина листоноша, яка залишилася у Порогах, розносить людям пенсію. Каже, що не встигає до всіх у робочий час. Іноді приходить додому аж о 22.00.
"У нас є ще хутори. До останньої хати в присілку Діли йду 5 кілометрів пішки, — каже пані Анна. — Вгору ровер пхаю, а звідти вже їду. Крім пенсій ще й товар несу — макарони, олію, цукерки, печиво, халву. На місяць я продаю товару на 7 тисяч гривень. Раніше працювала на 0,5 ставки, а тепер — на 0,8. Навіть не на повну. Тож 6500 гривень на місяць не буде. Як отримала 1700 гривень авансу, то ледь не розплакалася. І без відпусток працюю. Бо хто мене замінятиме?! Сказало керівництво, щоб розносила лише пенсії та газети, а квитанції на компослуги — ні".
Схожа ситуація у всіх областях. На Житомирщині у селі Заріччя, що поблизу міста Овруч, мешканці не отримували два тижні передплачені газети. "Залишили у нас тільки одну листоношу, яка розноситиме пенсії у середу й у суботу, — розповідає 75-річна Ольга Шлаб із села Заріччя. — Раніше я завжди отримувала пенсію 20 числа, а цього місяця мені принесли гроші 22-го вже ввечері. А газет не було три тижні. І квитанції на газ та світло не приносять. Сусідка поїхала у поштове відділення, то взяла платіжки для всіх мешканців на нашій вулиці. Поштового відділення у селі нема. Як буде далі - боюся і думати".
Мешканцям села Хролин Хмельницької області теж цього місяця листоноші газети вже не приносять. Передплатникам кажуть, щоб "ловили" машину, яка пошту привозить у село, та шукали свої примірники. "Поштарка каже: "Що мені газети? Мені пенсії треба людям дати, а газети шукайте самі", — розповідає Алла Стадник із Хролина. — І не достукатись до того Смілянського. Що він доброго зробив? Залишили нас, селян, без інформації, без газет. І то під час війни".
Українці спантеличені. Геть не розуміють, що ж це відбувається. Тим часом офіційно "Укрпошта" про звільнення листонош нічого не каже. Лише повідомила, що з 1 липня змінилися графіки роботи в більшості відділень поштового зв'язку, зокрема сільських стаціонарних відділень. Якщо раніше вони працювали 2—3 дні на тиждень, то тепер нібито будуть відкриті п'ять робочих днів. Але що робити, пане Смілянський, мешканцям тих сіл, де немає поштового відділення? Йти за пенсією і газетами 24 кілометри? Інакше, як диверсією проти сотень тисяч сільських жителів, це не назвеш.
Богданна МАРТИНИК
"Експрес" № 30 (10741) 27 липня — 3 серпня 2023 року