Мільйонні ремонти під час війни
У столиці та регіонах активно відновлюють двори, тротуари, автошляхи. Чи на часі такі роботи?
Київська міська держадміністрація витратить на ремонт Великої кільцевої дороги, яку ще називають окружною, 872 мільйони гривень. Ідеться про два відтинки — від вулиці Богатирської до Оболонського проспекту та від проспекту маршала Рокоссовського до вулиці Богатирської (тут збудують ще й транспортну розв'язку). Цікаво, що у попередні чотири роки на відновлення тих же ділянок шляху пішло... понад 932 мільйони гривень.
Активно ремонтують вулиці й у регіонах. У Рівному на облаштування тротуарів цього року спрямовано 55 мільйонів гривень. Містян обурило, чому місцеві депутати охоче голосують за такі рішення, а сесію, на якій планували виділити гроші (йшлося про 200 мільйонів гривень) на оборону Рівненщини, провалили.
Благоустрій вулиць активно проводили і в Івано-Франківську. Ремонт одного з дворів (а таких було декілька!) коштував бюджету міста близько 1,3 мільйона гривень. Особливо пильні франківці зауважили, що, допоки капітальний ремонт вулиць був заборонений, влада міста у документах змінювала слово "капітальний" на "поточний".
В епіцентр скандалу днями потрапило місто Ківерці на Волині. Там також активно ремонтують дороги. Але обурили громаду інші плани мера — знести старий стадіон і побудувати новий плюс доріжки та спортивні майданчики. Уже навіть було оголошено тендери на виконання робіт. Та після звинувачень очільника міста у розтраті під час війни мерія від скандальних угод відмовилася.
То наскільки доречно братися до масштабних ремонтів під час війни? Дискутуємо на цю тему разом з експертом із соціальної політики Андрієм Павловським, громадським активістом, позаштатним радником НАБУ Євгеном Шевченком та головою Комітету економістів України Андрієм Новаком.
— У столиці та в регіонах активно відновлюють дороги і не тільки. Як вважаєте, чи на часі це?
А. Павловський:
— Ні. Бачу, у столиці перекладають плитку чи асфальт у місцях, де дороги чи тротуари не в найгіршому стані. На це з міського бюджету йдуть сотні мільйонів гривень. Схожа ситуація в регіонах. Такі витрати у час війни недоречні.
Як на мене, треба фінансувати те, що є пріоритетним. Ми перед повномасштабним вторгненням витрачали десятки чи навіть сотні мільярдів гривень на будівництво доріг на Сході України замість готуватися до війни і фінансувати ракетні програми. Наше підприємство "Південмаш" могло б виробляти сучасні ракети, і нам би не довелося тепер по всьому світу випрошувати їх.
— Звідки у місцевих бюджетів кошти на мільйонні ремонти?
А. Павловський:
— Бюджет Києва на 90% складається із податку на доходи фізичних осіб. Та й у бюджетах інших міст цей показник вагомий. Оскільки в нас тепер понад мільйон осіб в армії, і військовослужбовці отримують непогану зарплату, то з їхніх доходів більші відрахування йдуть до місцевих бюджетів. Це якраз варто враховувати. Мав би бути зворотний процес — більше грошей треба спрямовувати саме на підтримку обороноздатності країни, а не на забаганки місцевих князьків.
— Чому чиновники так активно витрачають гроші саме на ремонт вулиць і доріг?
А. Павловський:
— Не кажу, що всі, але дуже часто вони мають "відкати", які становлять 10—20% вартості робіт. Тобто йдеться про те, що виконавці повертають чиновникам частину суми, яку отримали за виконані роботи з місцевого бюджету. І оте, що люди у високих кабінетах не бажають зупинитися у час війни, а беруть хабарі, "відкати", тобто намагаються якнайбільше нажитися, я вважаю нічим іншим, як мародерством. Цьому треба покласти край. Виправданим рішенням було б просто заборонити на законодавчому рівні капітальні видатки на час війни.
Урешті-решт, маємо нині чимало невідремонтованих укриттів та оборонних споруд. На це доречно спрямовувати кошти. Або ж було б добре, якби місцева влада допомагала бійцям тероборони. Можна закупити для них якісні каски, бронежилети, автомобілі чи потрібне їм обладнання. Одне слово, є на що витрачати гроші у час війни. А в нас встановлюють нові лавочки, будують скляні місточки. Ну для чого це все? Я розумію людей, які обурюються. Бо вони зі своїх зарплат раз у раз переказують гроші на потреби ЗСУ — на дрони, автівки, старлінки...
— Тобто ремонт тротуарів, доріг, стадіонів варто було б відкласти?
Є. Шевченко:
— Знаєте, є така теорія розбитих вікон. Що вона означає? Якщо в нас довкола буде безлад, то такий же безлад буде і в наших головах. Автори теорії, американські науковці, пояснюють суть своєї теорії так: якщо, наприклад, у під'їзді будинку хтось розбив вікно і його швидко не замінили на нове, то незабаром там розіб'ють іще одне, а потім іще кілька. Врешті у під'їзді не залишиться цілих шибок і різко зросте ймовірність того, що вандалізм переросте у мародерство. Тому я вважаю, що в наших містах повинен бути порядок — тротуари, двори, парки мають бути доглянуті.
А от стосовно будівництва якихось нових великих об'єктів, які потребують значних коштів із бюджету, то з цим, звісно, можна зачекати.
А. Новак:
— Фінансування потреб Збройних сил нині вже і так становить 50% витратної частини бюджету. Решта 50% йде на інші потреби життєдіяльності країни. І будь-які ремонтні роботи — поточні чи капітальні, — це не просто відновлення інфраструктури, що, безперечно, потрібно Україні, а й можливість зайнятості для сотні тисяч українців.
Це погано чи добре? Без сумніву, добре. Зайняті люди дістають зарплати, утримують за рахунок цього себе та свої сім'ї. Ремонтники використовують українські матеріали — пісок, щебінь, цемент, метал, арматуру, профілі. Усе це у такий важкий час працює на українську економіку.
Урешті-решт, я не є і противником будівництва у час війни інфраструктурних об'єктів на кшталт стадіонів. Хай діти чи навіть дорослі займаються спортом, хай оздоровлюються, відвертаються на якийсь час від нинішніх непростих реалій. Ну не будемо ж ми нині згортати все суспільне життя, забиватися у підвали і чекати кінця війни.
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
"Експрес" № 28 (10739) 13 — 20 липня 2023 року