"Перемога, перемагаємо"? Мінометниця ЗСУ про відносини фронту й тилу
Цей текст — передрук публікації у фейсбуку з дозволу мінометниці ЗСУ та колишньої журналістки Тижня Алли Пушкарчук. Ми вирішили опублікувати його, оскільки вважаємо, що порушена тема відносин фронту й тилу на другому році великої війни потребує переосмислення
Не поділяю захвату від нового треку ONUKA . Музика й відеоряд, безперечно, стильні, однак мантра «перемога, перемагаємо» занадто сильно відлунює національним телемарафоном. Можливо, я просто не належу до цільової аудиторії цього треку, що цілком ок, але оця тотальна «перемога», «запорукою якої є наша єдність» (коли була у відпустці, бачила по телевізору рекламу з таким текстом); оці нескінченні «вірю в ЗСУ» на футболках, прапорцях, стрічках, трусах; оця впевненість, що до кінця літа чи в крайньому разі року переможемо та з чого ви взагалі взяли, що в Україні ще десятиліття буде небезпечно?
У мене це ніяк не поєднується з тим, що в харківських маркетах від військових відводять погляди, ніби наша брудна форма й стомлений вигляд ображають шановних співгромадян, ніби ми не дуже-то й доречні в їхньому розміреному житті; із тим, що різні цивільні придурки насміхаються з наших автівок: от, мовляв, мотлох з Європи, ха-ха-ха; із тим, що близькі кажуть мені: «Якого біса ти жалієшся на війну, сама ж туди пішла, хоча могла спокійно сидіти вдома». У тому й річ, що не могла.
Захоплюватися ЗСУ як чимось абстрактним, як збірним образом незламних героїв значно прикольніше, ніж поважати вибір та працю конкретних смертних військових. Зі свистом ворожих снарядів, із повідомленнями про загиблих у радіоефірі, із нескінченною втомою цей патріотичний посил ONUKA в мене теж не в'яжеться.
Слова «перемога, перемагаємо» я можу сприймати лише в саркастичному ключі, коли, наприклад, читаю новини про чоловіків, у яких «немає країни, є тільки сім'я» , чи які радше втопляться в Тисі, ніж підуть у військо; чи коли занурююсь у неконтрольований потік коментарів про «нехай воюють професійні військові, я взагалі зброї в руках не тримав чи не тримала, я корисніший чи корисніша тут» — економіка, культура та всі ці речі, знаєте. До слова, я за фахом театрознавиця, але понад рік працюю в мінометному розрахунку, маю справу з відповідним програмним забезпеченням, із бусоллю, із нескінченним потоком цифр під супровід вибухів, безсонних ночей і загострення то тих, то інших хронічних болячок. Хоча ставити свій досвід за приклад небезпечно, бо ж «я сама обрала війну, хоча могла спокійно сидіти вдома». Чому молоді дієздатні жінки, у яких немає дітей, повиїздили за кордон як біженки, я теж не розумію і не толерую…
Найімовірніше, єдність таки стане запорукою нашої перемоги, однак з кожним місяцем, з кожним роком війни йдеться про єдність дедалі меншої частини людей: тих, хто не ховається від служби, і тих, хто підтримує військо не написами на футболках, а грошима та необхідним спорядженням. Підозрюю, що після війни кількість відлюдників в українських Карпатах стрімко збільшиться, оскільки жити в такому суспільстві буде нестерпно.
Також підрозділ Алли збирає пожертви для власної діяльності. Якщо ви бажаєте долучитися, то інформація є на її сторінці у фейсбуку.
Алла Пушкарчук
19 Червня 2023, 14:50