Ця солодка, але руйнівна помста
Науковці дослідили природу помсти і з'ясували, чому навіть згубні для долі дії дають людині задоволення
Війна принесла в Україну багато випробувань і горя. Загибель близьких, втрата домівки, вимушена еміграція, розлука — усе це зруйнувало звичне життя тисяч людей і пробудило в душах пекуче відчуття ненависті до ворога. Важко забути трагічні кадри з Дніпра, де на руїнах знищеної рашистською ракетою багатоповерхівки стоїть немолода жінка і надривно кричить: "Ви за все заплатите!"
Помсті є місце і в звичайних людських стосунках. Люди роками виношують план злочину і зрештою скоюють його. Аби відплатити кривдникові, мобілізують на це надзвичайні зусилля: матеріальні, емоційні, інтелектуальні.
Учені проаналізували процеси, що відбуваються в мозку людини у момент планування і виконання акту помсти, і ось результат. Виявляється, у цей час активуються ділянки, пов'язані з винагородою. В організмі відбувається потужний викид адреналіну (він стимулює тимчасову ейфорію) і ендорфінів — гормонів задоволення. І саме це, на думку фахівців, робить помсту дуже небезпечним "наркотиком": людина може на ньому зациклитися так, що це зруйнує її життя.
— З позиції психології прагнення помсти — це інстинктивне бажання, мета якого — захистити себе, — каже Євген Заїка, кандидат психологічних наук. — Помста є одним із найпоширеніших класичних літературних сюжетів: від античних трагедій (як-от "Орестея" Есхіла, де головний герой прагне вбити матір, щоб відомстити за батька), шекспірівського "Гамлета" — до "Страшної помсти" Миколи Гоголя.
Бажання відплати — потужний емоційний механізм, який активує людину до дії, і нерідко дає силу вижити. Думки про помсту диктуються базовою злістю — психіка хоче знайти заспокоєння в тому, що справедливість відновлено. Про те, що помста справді солодка, адже дає людині можливість вивільнити лють і відчути полегшення, писав і засновник психоаналізу Зигмунд Фрейд. Феномен помсти він описав у роботі "Тотем і табу" як вроджену незалежну агресію. Однак люди не завжди здатні її контролювати, і це, на думку більшості психологів, найнебезпечніше.
— Чому?
— Задоволена жага помсти дає лише тимчасове полегшення, але згодом може утворитися замкнене коло, в якому людина почувається щораз гірше. Той, хто затято жадає помсти, зазвичай неспроможний передбачити її руйнівні наслідки. Вона може призводити до психічної залежності, до нав'язливих думок.
Так, лють і бажання помсти дають силу, відвагу, готовність боротися. Але є й крайнощі, коли люди, засліплені злістю, можуть перейти межу людяності. Помста може мати серйозні, непоправні наслідки і для її виконавця. Можливо, спочатку він відчує полегшення, але потім матиме проблеми із психічним здоров'ям, розвинеться щонайменше посттравматичний стресовий розлад.
— Як же дати раду собі з нездоланним прагненням помсти?
— Найефективніший спосіб опанувати біль і злість під час війни - скерувати їх потужну енергію в русло якоїсь корисної активності, яка пришвидшує нашу перемогу. Можна, приміром, плести маскувальні сітки чи готувати смаколики для наших воїнів.
Ірина КОНТОРСЬКИХ
"Експрес" № 15 (10726) 13 — 20 квітня 2023 року