"Бути захисником — це покликання від Бога"
Хто винен у війні? Як боротися зі зневірою? Що допоможе дисциплінувати себе після свят? Про це й інше розмірковує священник ПЦУ Андрій Кончило
27-річний отець Андрій Кончило - священник Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ, викладач і старший інспектор Православної богословської академії. Понад два роки служить при Святопокровському кафедральному соборі у Львові, серед захоплень отця - книжки, музика й спорт.
У рубриці "Розмова зі священником" Андрій Кончило роздумує над вісьмома важливими для християн темами.
Війна
— Почнімо з актуального нині питання: чому Бог допускає війни?
— Чому Бог допустив війну? Чому Бог не береже нас від катастроф? Ми запитуємо про все це у Господа. А коли настане час людині брати відповідальність за свої дії?
Бог створив нас, обдарувавши волею й давши можливість вибору. Особа, що розпочала цю війну, і люди, які її підтримують, обрали сторону зла. Бог у цьому не винен.
Водночас Бог з нами, Він чує кожного з нас, кожне прохання, кожну молитву, переживає з кожним той невимовний біль. І настане той час, коли життя переможе смерть, а світло — темряву.
— Жінки часто риторично запитують, чому саме їхній син або чоловік має йти воювати. Що би ви могли сказати їм?
— Бути захисниками — це покликання від Бога. Тих, хто палко прагне протистояти ворогові зі зброєю у руках і розумінням віддати навіть своє життя, треба підтримувати. Бо ті, хто відчувають цей поклик, чують гарячим серцем слова Христа: "Любові більшої немає, як хто готовий покласти душу свою за друзів своїх".
На похоронах захисників я часто чую, як рідні кажуть, що воїн дуже хотів боронити Україну, бо не міг змиритися з неправдою. У той час відчувається, немов через уста близьких промовляє сам захисник...
Сім'я
— Чимало подружніх пар важко переживають період війни, кількість сварок зростає. Як зберегти стосунки?
Потрібно поставити собі запитання та дати на нього відповідь. Воно звучить так: “Що можу зробити я для нашої сім'ї?” Справжні сімейні стосунки не існуватимуть, якщо в них буде егоїзм. Адже сім'я — це бажання любити.
Здоров'я
— Актуальна проблема для деяких українців — купівля "липових" довідок про стан здоров'я, аби уникнути військової служби. Чи є такий вчинок гріхом?
— Якщо мені видали довідку про чудовий стан здоров'я, а я — носій хвороби, яка передається, тоді я наражаю суспільство на небезпеку. Через обман. А апостол Іоан Богослов каже: "Всяка неправда — гріх".
Люди часто придумують собі відмовки, щоб не дбати про здоров'я. Мовляв, займатися спортом треба в молодому віці, а в старості починати вже пізно. Це теж гріх?
Здорове тіло є прихистком нашої душі в земному житті. І ніколи не пізно почати дбати про нього, зокрема й завдяки різним фізичним активностям. Пам'ятайте, що це не обов'язково мають бути важкі навантаження, як-от підйом штанг чи заняття на тренажерах. Довготривалі прогулянки, ранкова руханка, розтяжка, ігри з дітьми чи домашніми улюбленцями — це теж рух.
Корупція
— Кожен із нас бодай раз у житті стикався з корупцією. Що про неї каже Церква?
— Ще за 700 років до нашої ери пророк Ісая говорив: "Князі твої законопорушники і спільники злодіїв, усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою (плата або нагорода. — Авт.)". Не варто забувати, що провина — на обох: на тому, хто бере, і на тому, хто дає. Викорінити це зло — в наших силах. Потрібно лише зробити правильний вибір.
Екозвички
— На новорічні свята деякі люди рубають дерева у лісі. Що би ви сказали їм?
— Бог створив і природу, і людину. Їхнє завдання — гармонійно взаємодіяти, не роблячи шкоди одне одному.
Ялинка в домі — це добре, але спустошені ліси — погано. Тому слід купувати лише марковані ялинки, вирощені спеціально для продажу в різдвяний період. Останнім часом набуває популярності ялинка в горщику чи оренда дерева на період свят. Тому потрібно лише бажання не шкодити природі й трішки допитливості.
Зневіра
— Часто через те, що у нас щось не вдається, ми зневірюємося і втрачаємо інтерес до тієї справи. Як боротись зі зневірою?
— Ми ходимо, говоримо, читаємо й пишемо — ці навики ми здобули стараннями, силою волі, наполегливістю та постійним повторенням. І саме це може допомогти опанувати й інші навики. Людині все підвладно, якщо проявити стійкість та дисциплінованість. Віра в себе, у підтримку рідних та близьких, у Божу поміч — ось ґрунт для нашого навчання.
Суспільство
— Знаю, ви вважаєте, що для християнина важливо розуміти невіруючих людей — атеїстів, і навіть брати з них приклад. Чому ви так вважаєте?
— Християни — це люди. Але атеїсти — це теж люди. Кожен із нас може багато почерпнути одне в одного, незважаючи на погляди в одній сфері життя. Всі ми індивідуальні та неповторні? Кожен обирає свій шлях, і його потрібно поважати. Адже це і є свобода, за яку ми всі боремось.
Лінь
— Зазвичай після тривалих святкувань людям вкрай важко повернутися у робочий режим. Як дисциплінувати себе?
— Життя — це рух, тому, щоб жити, потрібно рухатися. Біблія вчить нас: "Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її й будь мудрим".
Аби було легше після святкового періоду повернутися у робочу атмосферу, можна скласти план справ і розділити його по днях.
Пам'ятаймо: аби щось здобути в житті, треба працювати. Будувати плани, наскільки це дозволяють наші реалії, не відкладаючи на "після свят", бо тоді нас чекатимуть нові виклики.
Анастасія КРУПКА
"Експрес" № 52 (10711) 29 грудня 2022 року — 5 січня 2023 року