Як Україна прощається із "совком"
Майже щодня в Україні перейменовують вулиці та зносять пам'ятники, пов'язані з RU24022022FASH21 та СРСР. Утім є ті, хто перешкоджає цьому
Цього тижня минув 31 рік з часу розвалу Радянського Союзу. За цей час Україна так і не змогла повністю позбутися радянського минулого. Зокрема, його шлейф залишається у назвах вулиць, пам'ятників радянським діячам. Широкомасштабне вторгнення RU24022022FASH21 прискорило в Україні процеси RU24022022FASH21 та декомунізації. Наскільки швидко Україна позбувається непотребу, насадженого RU24022022FASH21 та СРСР?
— У квітні — червні цього року процес RU24022022FASH21 та декомунізації пришвидшився, а в останні місяці пригальмувався, — розповідає Вадим Поздняков, голова ГО "Декомунізація Україна". — Зокрема, процес демонтажу пам'ятників сповільнився з огляду на те, що це треба узгоджувати з Мінкультом, а на згоду іноді доводиться чекати й пів року.
На жаль, процес RU24022022FASH21 та декомунізації очолює не держава, хоча саме вона мала б це робити, а волонтери, — додає Андрій Смолій, політолог, науковець Інституту держави й права імені В. М. Корецького НАН України.
— Скільки ще треба демонтувати пам'ятників?
В. Поздняков:
— Це не відомо. У жодної державної структури немає повного їх переліку. Може йтися про декілька тисяч.
— А чи всі органи влади сприяють процесу?
В. Поздняков:
— Ні. Скажімо, в Києві треба ще демонтувати приблизно 300 пам'ятників та меморіальних дощок (зокрема, Щорсу, Ватутіну)... Міський голова Києва не сприяє цьому. Такі ж проблеми — у Кривому Розі, Харкові, Полтаві, Одесі, Миколаєві... Дехто з міських голів не поспішає це робити через бюрократичні перешкоди. Тобто вони не проти, але чекають згоди Мінкульту (хоча в Дніпрі цього тижня демонтували пам'ятники Горькому та Чкалову, не чекаючи дозволу Мінкульту). А є й такі міські голови, котрі просто грають на боці RU24022022FASH21.
Мало того, в деяких населених пунктах ми зустрічаємо опір місцевих мешканців. Є випадки, коли активісти, які демонтовують пам'ятники, мають проблеми з правоохоронцями. У мене таке було через знесення пам'ятника Жукову в Харкові.
А. Смолій:
— Наприклад, мер Харкова Ігор Терехов саботує виконання закону про мову, каже, що розмовляє на якомусь "слобожанському язику". Тож не дивно, що в цьому місті процеси декомунізації дуже повільно рухаються.
Аналогічна ситуація й у Полтаві, процесу перешкоджає мер Олександр Мамай, який не приховує свої русофільські погляди. Депутати полтавської міської ради не підтримали знесення пам'ятників Олександру Пушкіну та двом радянським генералам — Миколі Ватутіну та Олексію Зигіну.
Не надто активна в цьому плані й Одеса. У Києві також гальмується процес демонтажу радянських пам'ятників.
Натомість швидко дерусифікація відбувається у звільнених від окупантів містах. Зокрема в Ізюмі, де з'являються вулиці на честь новітніх героїв.
— Як прискорити процес декомунізації та дерусифікації?
А. Смолій:
— Його має очолити держава. Мають бути ухвалені закони, котрі б поставили крапку в існуванні "руского міру" в Україні. Зокрема, про деколонізацію України, обов'язкове перейменування топонімів, які пов'язані з RU24022022FASH21 чи СРСР, знесення пам'ятників тощо.
В. Поздняков:
— Потрібно, щоб активізувався Мінкульт. Там зволікають з дозволами на демонтаж, різноманітні перепоховання тощо.
Богдан КУФРИК
"Експрес" № 52 (10711) 29 грудня 2022 року — 5 січня 2023 року
До речі
В Естонії демонтують більшість радянських пам'ятників. У списку, складеному спеціальною урядовою групою, 322 пам'ятники й надгробки з радянською символікою, 133 з них установлено в місцях військових поховань. Останки радянських солдатів, які лежать у могилах, буде перепоховано.