Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

І що тепер?

Зміст

П'ять днів хаосу, а далі хочеться лише вжахнутися.

У лавах президентської Адміністрації та Республіканської партії США наростає невдоволення через імпульсивну, необдуману поведінку Дональда Трампа, який зневажив союзників і підлещувався до ворогів. Розслідування Роберта Мюллера просувається на диво швидко й безжально: на поверхню виходить дедалі більше свідчень втручання росіян. Передайте попкорн!

А ще хочеться зосередитися на позитиві. Незважаючи на особисті погляди й слабинки Трампа, американська система управління лишається життєздатною. Попри численні каверзи, Гельсінкі — не Ялта. Попередні Адміністрації теж припускалися помилок. Конгрес не відступиться від санкцій. Саміт НАТО завершився цілком притомним комюніке. Військова присутність США в Європі зміцнюється. Країни — члени НАТО збільшують витрати на оборону.

Однак пасивність і легковажність можуть виявитися досить небезпечними. Передусім Трамповий дипломатичний детокс може окрилити Владіміра Путіна. Президент Америки інвестував особистий престиж у налагодження дружніх відносин із кремлівським клептократом. Це завадить йому належно відреагувати на наступний вибрик росіян.

Ба більше, Трамп може лишитися в Білому домі ще на шість років. Налаштувавши американців на ізоляціонізм та озлоблення (і підтримуючи ці настрої), президент має з цього таку користь, що його наступник, мабуть, також не цікавитиметься плюсами й мінусами Pax Americana. Попри галас Трампа щодо торгівлі, у найближчому майбутньому США не збираються ставати стратегічним противником ані для європейських, ані для азійських, ані для інших союзників. Однак американці втратили беззаперечну гегемонію на Заході.

Незважаючи на особисті погляди й слабинки Трампа, американська система управління лишається життєздатною. Попри численні каверзи, Гельсінкі не Ялта

Хоча повного розриву можна уникнути. Союзникам не обов'язково пливти за течією. Вони можуть обрати інший шлях, скориставшись власними ресурсами, яких удосталь, й орієнтуючись на власні уявлення про загрози. Реальним варіантом на майбутнє можуть стати радше спеціальні угоди про безпеку, ніж офіційні структури. У таких угодах США буде умовним партнером. Деякі з них будуть вільнішими, інші — чітко обмеженими, як-от у сфері контртероризму. Тісної співпраці слід очікувати в розвідці, хоча дивні відносини Трампа з Росією викликають тривогу: союзники більше не хочуть, щоб тяжко розкриті ними таємниці фігурували в щоденному звіті з розвідувальними даними, який отримує президент США, адже тепер невідомо, що Трамп зробить із цими даними.

Хочете зазирнути в майбутнє? Стежте за останніми тенденціями. Зникає чітке розмежування між старими структурами. Раніше НАТО та Європейський Союз мало взаємодіяли. Тепер активно співпрацюють. Швеція та Фінляндія не є членами НАТО, але стають дедалі ближчими до Альянсу. Військова співпраця Заходу з Україною тісніша, ніж більшість собі уявляє, зокрема тому, що кривавий досвід України в тому, як упоратися з Росією, дуже цінний. Велика Британія та Франція запровадили додаткові міжнародні ініціативи, щоб координувати швидке й гнучке розташування військ; окремий англо-французький експедиційний корпус має почати діяти до 2020 року.

Такі домовленості наразі не заміняють ролі американців. Збройним силам США немає рівних за вогневою міццю й маневреністю. Французькій і британській ядерній зброї не дорівнятися до стратегічних сил ядерного стримування США.

Однак територіальна оборона та песимістичні роздуми про баланс терору — особливість безпеки XXI століття. Ядерна зброя — не відповідь на російські кібератаки, інформаційну війну чи втручання в політику інших держав. Ці операції впливу набагато небезпечніші за війни зі звичайними озброєннями. Слабенька армія росіян здатна виграти війну лише в сусідніх країнах. Серед «бойових» заслуг російських інтриганів: Берлін, Братислава, Будапешт, Лондон, Прага, Рим і… Вашингтон.

Такі загрози потребують суттєвих змін у владі й суспільстві, переосмислення бункерного підходу до контррозвідки, кримінальної юстиції, фінансового нагляду, інтернет-безпеки й регулювання в медійній сфері, а також переформатування нашої застарілої культури безпеки. Це буде тяжко, вимагатиме великих витрат і нелегких компромісів. Непогано було б, якби Америка взяла на себе лідерство в цьому процесі. Та ми обійдемося і без американців.

Американські мас-медіа піддали різкій критиці зустріч Дональда Трампа з Владіміром Путіним. Так, один із провідних ведучих CNN Джон Кінґ назвав її «самітом капітуляції». Показово, що до критики долучилися й ЗМІ, які раніше демонстрували певну лояльність до нинішнього президента США: коментатор із телеканалу Fox News Ніл Кавуто назвав саміт «огидним» і «неправильним». Не обійшли увагою подію й сатирики. Ведучий розважальної програми The Daily Show Тревор Ной порівняв переговори із зустріччю «агента КГБ та агента KFC».

Едвард Лукас

19 липня 2018

Зміст