Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

Поблажки для махінаторів

Зміст

Чи можна в Україні сфальсифікувати результати виборів й уникнути суворого покарання? Виявляється, так!

Махінації під час виборів до Черкаської облради, що відбулись понад два роки тому, розглянули в суді. Соснівський райсуд Черкас визнав винними голову та секретаря обласної виборчої комісії у фальсифікації виборчих документів і підсумків голосування.

За такий злочин Кримінальним кодексом передбачено 5 років позбавлення волі. Однак суд, взявши до уваги щире каяття винуватців і їхнє сприяння у розслідуванні, призначив значно м'якше покарання — півтора року умовно.

Зазначимо, що застосовані махінації дозволяли відібрати в інших партій на користь “БПП”, “Опозиційного блоку” та ВО “Черкащани” приблизно 40 тисяч голосів виборців. До облради потрапляв “Опозиційний блок”, за бортом залишалися “УКРОП” та Партія ветеранів Афганістану. Один мандат втрачала партія “Свобода”.

Подробиці — у розмові з координатором громадського спостереження Громадянської мережі “Опора” у Черкаській області Захаром Колісніченком та радницею з юридичних питань “Опори” Ольгою Коцюрубою.

Як людям, відповідальним за підрахунок голосів, вдалося провернути фальсифікацію?

З. Колісніченко:

— Для встановлення результатів виборів окружна комісія отримала програмне забезпечення, яке базувалося на використанні таблиць Excel. Ця програма, після внесення даних із протоколів територіальних округів, автоматично давала результати кожної партії, визначала політсили, що подолали 5-відсотковий бар'єр, виборчу квоту, кількість мандатів, які отримає кожна партія, розташування закріплених за виборчими округами кандидатів у порядку зменшення і так далі.

Однак голова комісії від “Опозиційного блоку” Микола Свергунов домовився зі секретарем від “БПП” Дмитром Жиляєвим не фіксувати у документах даних із цих таблиць.

Як їм це вдалося?

З. Колісніченко:

— На засіданні комісії 3 листопада голова та секретар оголосили, що відомості з протоколів із виборчих округів вноситимуть наступного дня о 9 ранку, тож, мовляв, усі можуть бути вільні. Після того, як члени комісії розійшлися, секретар відкрив опечатаний сейф, де містилися 84 протоколи з мокрими печатками з територіальних округів, і на своєму робочому місці став вносити у комп'ютер відомості з протоколів районних комісій у звичайну електронну таблицю Exсel.

Ця таблиця за функціональними можливостями дозволяла здійснити лише підрахунок результатів кожної партії та визначити ті з них, які подолали 5% бар'єр. Кільком членам комісії, які ще не залишили приміщення, голова та секретар пояснили, що нібито хочуть перевірити правильність роботи. За декілька годин такої “перевірки” вони вже знали, які партії долають 5% бар'єр.

На цьому етапі й вирішили покращити результати своїх партій?

З. Колісніченко:

— Так. У ніч із 3 на 4 листопада голова комісії заявив, що можливий зрив підбиття підсумків через провокації (насправді це було вигадкою), оголосив про збір членів комісії. Розрахунок був на те, що поспіх, втома та непідготовленість членів комісії дозволять на засіданні проголосити і підписати сфальсифіковані виборчі документи без суттєвих зауважень та підозр.

Перед тим, як скликати комісію на нічне засідання, голова та секретар внесли недостовірні відомості до електронних виборчих документів і роздрукували їх. Після цього голова склав, підписав й оголосив постанову про затвердження виборчих списків місцевих організацій партій та оприлюднення результатів.

Протокол тоді підписали. Однак після оголошення підсумків учасники виборів, які вели паралельні підрахунки, зрозуміли, що результати сфальшовані, і змусили комісію перерахувати голоси.

У чому найбільша проблема таких випадків та судових рішень щодо винуватців?

О. Коцюруба:

— Ми проводили моніторинг усіх судових вироків у кримінальних провадженнях за результатами парламентських виборів 2014 року та місцевих — 2015-го. З'ясували, що в жодному з випадків винуватцям фальсифікацій не було призначено реального покарання! Зазвичай суди застосовують звільнення з умовним відбуванням.

Такі рішення не виходять за межі Кримінального процесуального кодексу України і європейської практики. Однак проблема в тому, що ланцюжок розкриття злочину не веде далі. Свідчення, які під час слідства давала особа, винна в підробці результатів голосування, повинні слугувати для того, щоби вийти на замовників та організаторів фальшування. Але їх не шукають і не карають. І такі ситуації знову повторюються.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ

„Експрес” № 26 (9799) 28 червня — 5 липня 2018 року

Зміст