Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

Партії ховаються в тіні

Зміст

70% політсил не задекларували цього року жодних витрат. Активісти називають такі дії “публічною неповагою до закону”

З понад 350 партій, зареєстрованих в Україні, 180 подали порожні звіти — їхні декларації за перший квартал цього року є у відкритому доступі на сайті Нацагентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Ще близько 100 політичних сил не відзвітували за перший квартал узагалі. Деякі задекларували символічні суми.

Усі українські партії, не вра ховуючи парламентських, витратили за три місяці 14,9 міль йона гривень. Найбільше — Аграрна партія України (3,4 мільйона), “УКРОП” (2,3 мільйона), “Наш край” (1,4 мільйона), Українська галицька партія (1,2 мільйона) та ВО “Свобода” (1 мільйон).

Нагадаємо, державне фінансування отримують лише ті партії, які потрапили до парламенту, здолавши 5-відсотковий бар'єр. Таких нині шість: “Народний фронт”, “БПП”, “Самопоміч”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Опозиційний блок “ і “Батьківщина”.

Де ж бере гроші решта політсил і чому не звітує про свої витрати? Про це — у розмові з генеральним директором Комітету виборців України Олексієм Кошелем.

Про що, на вашу думку, свідчить ситуація, коли більшість партій подає порожні декларації про витрати або не звітує взагалі?

— Такі дані є підтвердженням того, що в Україні близько 300 партій — мертві структури, які не працюють або ж діяльність яких цілковито перебуває в тіні. Це публічна неповага до закону! Гадаю, було б доречно внести зміни до чинного законодавства, які б давали змогу автоматично скасовувати реєстрацію політичних партій, якщо вони два й більше разів поспіль не подавали фінансових звітів.

Зауважу, що серед політсил, які де-факто подали порожні декларації, значаться “Громадськополітична платформа Надії Савченко”, “Вінницька європейська стратегія”, “Слуга народу”, “Нові обличчя”, “Партія Наталії Королевської — Україна вперед”, “УДАР”, “Блок Дарта Вейдера” й інші.

Хто, як правило, фінансує партії, які не отримують грошей від держави?

— По-перше, у партіях збирають членські внески. Але зазвичай це невелика частина фінан сування. Причому часто механізм членських внесків використовують як засіб прикриття. Відомі випадки, коли сотні пенсіонерів чи студентів водночас переказували партіям по 2 — 3 тисячі гривень. Зрозуміло, що то було фіктивне фінансування, спроба обійти закон.

По-друге, головним донором політичних партій зазвичай є великий бізнес. Але із запровадженням державного фінансування партій політсили, принаймні у міжвиборчий період, можуть сказати: “Ми можемо обійтися без олігархічних коштів”. До слова, грошей, що їх держава нині виділяє парламентським партіям, цілком досить для діяльності центральних офісів, регіональних структур, проведення турів країною тощо.

Зазначу, що з 2019 року державне фінансування матимуть партії, які здобули на виборах більш як 2%. Насправді це важливо, щоб держава підтримувала не лише парламентські, а й впливові позапарламентські політсили.

А хто мав би стежити за витратами партій на їхню діяльність?

— Це повноваження НАЗК. Однак агентство зі своєю роботою не може впоратися. Досить згадати Комуністичну партію України. На превеликий жаль, попри заборону, ця політична партія і далі функціонує.

Комуністи вказали у звіті, що за перший квартал витратили 58 тисяч гривень. Але ж ми знаємо, що, по-перше, у Києві працює офіс КПУ. По-друге, комуністи підтримують роботу партійного сайта, а це потребує зусиль як мінімум кількох журналістів, комп'ютерного фахівця. По-третє, вони проводять заходи в регіонах, а лідер партії Петро Симоненко активно подорожує Європою, Південною Америкою та Росією, де виступає з антиукраїнською риторикою. Зрозуміло, що така діяльність не вкладається у 58 тисяч гривень, які задекларувала Компартія...

Наталія ВАСЮНЕЦЬ

„Експрес” № 26 (9799) 28 червня — 5 липня 2018 року

Зміст