Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

Тепер ти — майже доросла

Зміст

За давнім звичаєм, наприкінці червня дівчаткам у деяких селах проводять обряд закосичування

Після того як доньці вперше заплітали косу, вона вже не вважалась дитиною, а повинна була допомагати батькам по господарству.

“Це праукраїнський звичай, — розповідає Галина Пристай, етнографиня, кандидатка наук з соціальних комунікацій. — Дівчаток від народження не стригли. А коли розчісували, то все волосся, що залишалося на гребені, ретельно вибирали та спалювали.

Викидати його зі сміттям було суворо заборонено, бо ж волосся могли взяти птахи та покласти в гніздо. А тоді, вірили предки, дівчина ніколи не матиме ані здоров'я, ані доброї долі. Також, за повір'ям, волосся могли використати для чаклування”.

Перше заплітання коси ставало святом, після якого дівчинка символічно переходила у старший вік і починала допомагати у господарстві. У радянські часи про давній звичай закосичення пам'ятали лише у віддалених селах. Відроджувати обряд стали наприкінці 1990-х вихователі дитсадків, влаштовуючи такі свята.

“Відбувається свято першого заплетення коси двічі на рік: в червні та у вересні, — веде далі Галина Пристай. — Вибір цього часу невипадковий, бо влітку вся природа буяє та зеленіє, а у вересні — період збору врожаю. Такі ж паралелі проводять із дівчатками, щоб вони були здорові, повні сил та в майбутньому народжували здорових дітей”.

За давніми звичаями, закосичення проводять одразу кільком дівчаткам. На свято збираються лише жінки. Із маленькими красунями приходять їхні матері, хрещені й бабусі.

Споконвіків обряд відбувався у хаті старшої жінки, яка мала багато доньок, що вдало повиходили заміж. Тепер закосичення можуть проводити будь-де, але в деяких селах ще шукають старших пань, у яких багато доньок.

Дівчаток на закосичування одягають у святковий національний одяг, але волосся нічим не прикрашають. Хтось зі старших жінок, зазвичай це господиня хати, вітає матерів та доньок, розповідає дівчаткам, що тепер вони стають старшими, повинні вчитися працювати та відповідати за свої вчинки.

“Обряд відбувається так: дівчатка стають у коло, позаду — їхні матері, — мовить пані Пристай. — У деяких селах перед заплітанням можуть молитися, в деяких — співати пісні про коси. Після цього матері розчісують доньок та заплітають їм одну або дві коси. А в карпатських селах ще й змащують волосся медом, аби в майбутньому до дівчини “липли хлопці”.

У Центральній та Східній Україні дівчаткам на закосичену голівку кладуть віночок із різнокольоровими стрічками. Червона символізує красу, зелена — здоров'я, жовта — багатство, біла — дівочу честь, рожева — щастя, фіолетова — розум, синя та голуба — зв'язок із небом, коричнева — зв'язок із рідною землею”.

Після заплітання кіс хрещені, матері, бабусі, сестри та інші родички дарують дівчаткам подарунки. Зазвичай це прикраси для волосся, косметика, зрідка — хустки, посуд, набір для вишивання, в'язання. І лише після обдаровування дівчат можуть побачити та привітати батьки, дідусі та брати. А хлопчики, ровесники дівчат, повинні... легенько смикнути за щойно заплетене волосся та сказати: “Рости, коса, до пояса, від пояса до п'яти, щоб була така, як ти”.

“У наш час такий обряд може здатися архаїчним, таким, що наче вказує місце дівчинки в суспільстві, — підсумовує Галина Пристай. — Але закосичення лише пов'язує нас з десятками поколінь предків, що передали нам із глибини віків своє сприйняття світу з дуже шанобливим ставленням до дівчат та жінок”.

Сабіна РУЖИЦЬКА

„Експрес” № 25 (9793) 21 — 28 червня 2018 року

Зміст