Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

В університет! А як інакше?

Зміст

Більшість випускників шкіл прагнуть здобути вищу освіту, хоча вона не гарантує великих заробітків

“Чимало успішних людей не закінчували університетів. Те, що людина без диплома, ще не означає, що вона без освіти”

“Що плануєш робити після школи? Ти так гарно шиєш, мабуть, у швейне вступатимеш?” — питаю доньку знайомих. Швачки нині добре заробляють: на дверях мого під'їзду висить оголошення про набір на фабрику із зарплатою 12—15 тисяч гривень на місяць плюс преміальні.

“Та я б радо вступила у швейне, відчуваю, що це — моє, — відповідає дівчина. — Але мама проти. Хоче, щоб я працювала головою, а не руками. Та і як без диплома? Якщо складу ЗНО, подаватиму документи у педагогічний. Кажуть, там недобір...”

Таких історій, коли випускники шкіл вступають до вишу не для того, аби здобути знання та омріяну професію, а щоб отримати диплом чи уникнути призову в армію, — чимало. А потім, уже з дипломами, не можуть знайти роботу й опановують інше ремесло та влаштовуються швачками, манікюрницями, перукарками...

Чому так? Обговорюємо з Єгором Стадним, керівником відділу аналізу освітньої політики центру CEDOS, Володимиром Бахрушиним та Оленою Панич, експертами з освітніх питань.

За даними Державної служби зайнятості, 80% випускників українських шкіл ідуть навчатися у вищі навчальні заклади. А як у світі?

В. Бахрушин:

— За даними ЮНЕСКО, з 1999 по 2014 рік частка молоді, яка здобуває вищу освіту, у світі підвищилася з 18% до 34%. Зокрема, в Європі — з 48% до 71%. В Іспанії цей показник близький до 90%, у Білорусі та Фінляндії в деякі роки перевищував 90%.

Є. Стадний:

— Наша статистика трохи викривлена. В Україні технікуми та коледжі (що навчають на молодшого спеціаліста) зараховують до вищої освіти, тому виходить 80%. Насправді ж, за підсумками минулого року, лише 57% випускників шкіл вступили у виші на бакалаврат.

Останніми роками кількість молодих українців, що прагнуть здобути вищу освіту, поступово зменшується. У 2004—2006 роках на кожне місце державного замовлення було 4 охочі, а тепер — 2,4—2,5. Конкурс знизився удвічі, це дуже великий спад.

Якби в нас не було обов'язкового призову, це число ще більше б скоротилося. Бо часто батьки відправляють сина вчитися до інституту, аби його не забрали до армії.

Ще одна мотивація молодих людей: освіта — це престижно. Чимало батьків хочуть, аби донька чи син отримали диплом, байдуже якого вишу. А подобається це дитині чи ні, працюватиме вона потім за спеціальністю чи ні, їх мало хвилює. У нас немає профорієнтаційної системи, ні з ким порадитися, куди варто йти вчитися.

Крім того, диплом про вищу освіту не гарантує високих заробітків. У великих містах 80% безробітних — із вищою освітою...

О. Панич:

— Погоджуюся, що диплом не гарантує хороших заробітків, але без вищої освіти знайти нормальну роботу в нашій країні ще важче. Освіта має велике значення. Однак лише якісна, а таку в Україні здобути непросто. Ринок праці розвивається динамічно, вимагає нових знань, навичок, нових компетентностей. Наша ж освіта не завжди може це забезпечити.

Про які навички йдеться?

О. Панич:

— Зокрема, про так звані soft skills (м'які навички) — креативність, вміння комунікувати, шукати інформацію, проявляти ініціативу, бути відповідальним.

У багатьох розвинених країнах важливий не диплом — важлива саме якість освіти, яку здобуваєш.

В. Бахрушин:

— Чимало успішних людей не закінчували університетів. Дос ить згадати Стіва Джобса, Марка Цукерберга... Те, що людина без диплома, ще не означає, що вона без освіти. Це означає, що якісну освіту такі люди здобули по-іншо му. Насамперед самонавчанням.

Чому молодь неохоче освоює робітничі спеціальності? Сьогодні зарплати на залізниці, металургійних, хімічних підприємствах перевищують 15—20 тисяч гривень, а шкільний вчитель чи працівник банку має удвічі менше.

Є. Стадний:

— Багато сімей досі живе у полоні стереотипів про зруйновані заводи. Хоча в Україні активно запускаються нові підприємства. І коли людям починаєш пояснювати, що є досить перспективні професії у промисловості, що необов'язково дитині йти на банкіра чи юриста, вони не вірять. А насправді у промисловості — шалений дефіцит кадрів, підприємці пропонують щораз вищі зарплати своїм працівникам — подекуди вони сягають уже європейського рівня.

Леся ЯСИНЧУК

„Експрес” № 22 (9775) 31 травня — 7 червня 2018 року

Зміст