Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

Вечір великого футболу й справжніх сліз

Зміст

Фінал Ліги чемпіонів у Києві запам'ятається уболівальникам і завдяки виставі чоловічих емоцій

Гравці “Реала” і “Ліверпуля” подарували футбольному світу феєричний матч. І не лише.

...Плакав єгиптянин Мохаммед Салах, полишаючи поле в першому таймі через вивих плеча.

Якби він допоміг своїй команді перемогти “Реал”, то втрутився б у вічну боротьбу між Мессі й Роналду за “Золотий м'яч”. А тут — прямо у першому таймі — прощавай, фінале. Невідомо, чи вдасться йому відновитися за три тижні до старту чемпіонату світу.

Через декілька хвилин сльози розпачу з'явились на обличчі гравця “Реала” Дані Карвахаля. Накульгуючи, він ішов у роздягальню. Фатум! Два роки тому Карвахаль також отримав травму у фіналі Ліги чемпіонів. І через неї не поїхав на Євро-2016.

Після фінального свистка буквально вмився слізьми воротар “Ліверпуля” Лоріс Каріус. Натягнувши светр аж до очей, він пішов до трибун просити пробачення у вболівальників — адже саме через дві безглузді помилки голкіпера його команда програла.

Легендарний німецький воротар Олівер Кан, коментуючи київський матч, не стримався: “Футболісти постійно плачуть, я бачу, це вже стало нормою. Поплакати можна й у роздягальні, покинувши поле. З глузду можна з'їхати — всі починають плакати”.

“Хлопчики не плачуть” — хто з нас не чув цієї фрази? У тих, кого виховували у такому дусі, ці відверті сльози дійсно могли викликати роздратування. І навіть розчарування. Мовляв, і це ідеальні чоловіки? Коли такі красені ридають, хочеться... найшвидше відправити їх в обійми матерів.

От, мовляв, колись скупу чоловічу сльозу можна було побачити зрідка. Олег Блохін, прощаючись із футболом, утікав із переповненого стадіону, натягнувши майку на голову й ховаючи сльози. А коли торік проводжали Франческо Тотті, ридав не лише легендарний капітан “Роми”, а й весь “Стадіо Олімпіко”. Зі сльозами відпускали у травні Буффона, Торреса, Ін'єсту.

18-річний Кріштіану Роналду вмивався сльозами після фіналу Євро-2004, коли його команда програла Греції. У фіналі Євро-2016 він знову плакав, полишаючи поле на ношах. А потім були сльози щастя — адже команда зуміла перемогти і без головної зірки.

Що це за мода така — проливати сльози перед заповненими трибунами й мільйонами телеглядачів?

“Плакати чоловікові — нормально, — каже “Експресу” екс-захисник “Динамо” та збірної України Сергій Федоров. — Як колишній футболіст розумію гравців, які плачуть. Стільки зусиль віддано на шляху до мети, а тут ти отримуєш травму і йдеш з поля через, приміром, 20 хвилин після початку матчу. Це дуже образливо”.

“Бувало, що ми не просто плакали, а ридали. Щоправда, у роздягальні, — каже “Експресу” легендарний воротар “Динамо” Юрій Роменський. — Головне, як кажуть, було донести сльози туди, подалі від сторонніх. Але ж люди — не роботи, хтось може розплакатися на полі. Це не прояв слабкості, а від нервового перенапруження”.

Пояснення чоловічим сльозам спробував знайти й один із найжорсткіших українських захисників Володимир Єзерський: “Чому футболісти плачуть, а, приміром, боксери ні? Боксер б'ється сам за себе. А у футболі через твою помилку може постраждати вся команда. Тут відповідальність перед іншими”.

Є ще й такий момент: сучасна молодь схильна відвертіше виявляти свої емоції. Сучасні психологи переконують батьків не смикати синів за те, що “розпустили нюні”. “Хлопчики засвоюють думку, що чоловіки не плачуть, плакати соромно. Однак, пригнічуючи вияв емоцій, вони разом із тим вчаться блокувати власні почуття, а також нехтувати почуттями інших, — пояснює психологиня Катерина Ілясова. — Згодом таким людям важко налагоджувати емоційний контакт навіть із найріднішими, їхні діти, дружини скаржаться на брак вияву турботи, ніжності, уваги”.

...До слова, саме покоління “плаксіїв” принесло у футбол нову традицію: святкувати перемоги своїх команд на полі разом із сім'ями — дітьми, дружинами і навіть матусями.

Юліанна КАНДЯ

„Експрес” № 22 (9775) 31 травня — 7 червня 2018 року

Зміст