Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

Єдиний і неповторний. І не Петро

Зміст

Опоненти Президента України мають намір спробувати узгодити єдиного кандидата від опозиції вже у червні

До виборів очільника держави залишилося менше року, а високим рівнем підтримки у народу похвалитися не може ніхто. Симпатії виборців дуже розпорошені. Тож дедалі частіше звучать заклики до об'єднання політсил: мовляв, єдиний кандидат від багатьох партій може потрапити до другого туру виборів і матиме реальний шанс на перемогу над чинним Президентом.

Перемовини щодо висунення такого кандидата вже ведуть “Громадянська позиція”, “Рух нових сил”, “Народний контроль”, “Альтернатива”, “Демократичний альянс”, “Європейська партія”, “Хвиля” та інші. Є навіть певні зрушення у їхньому діалозі — “Громадянська позиція” домовилась про об'єднання з “Альтернативою” і “Народним контролем”.

Анатолій Гриценко заявив, що червень — оптимальний час, щоб вийти на узгоджену кандидатуру від опозиційних сил для участі у майбутніх президентських виборах. Мовляв, слід негайно розпочинати активну підготовку до майбутньої кампанії, бо часу залишилось критично мало.

Та чи переростуть ці переговори у щось більше? Докладніше — у розмові з директором Українського інституту аналізу і менеджменту політики Русланом Бортником та директором Інституту світової політики Євгеном Магдою.

Які шанси на перемогу матиме єдиний кандидат від більшості опозиційних сил?

Р. Бортник:

— Розрив голосів між потенційними претендентами на посаду президента нині мізерний. І нікому з них другий тур не гарантований. Тим паче, що участь у виборах братиме чимало технічних кандидатів, завданням яких буде відколоти часточки електорату в реальних конкурентів. А якби більшість демократичних політсил об'єдналися, то підтриманий ними кандидат мав би гарні шанси вийти у другий тур.

На Заході це відбувалося б так. Спочатку формувалася б політична платформа, яка б об'єднувала багато партій і рухів. Ця платформа розробила б певну президентську програму. Через внутрішні праймериз (попередні вибори. — Авт.) визначили б кандидата, який би взяв на себе зобов'язання реалізувати таку програму. І цей кандидат на базі цієї платформи та цієї програми пішов би на вибори.

Є. Магда:

— Виборцям, не надто активним у політичному сенсі, сама ідея об'єднання завжди подобається. Мовляв, політики консолідуються, вгамовують свої амбіції, щось узгоджують і так далі.

Але постає декілька запитань: чи політсили, які об'єднуються і висувають узгодженого кандидата, гратимуть разом і на парламентських виборах? Чи оголосять вони заздалегідь команду, що прийде з Президентом на посади, призначення яких у сфері його повноважень, — міністра оборони, міністра закордонних справ, голови СБУ і генпрокурора? Якщо оголосять, тоді справді можна буде говорити про об'єднання. Наразі ж заклики до таких дій — радше спосіб привернення до себе уваги.

І ще одне: треба брати до уваги не тільки назви політичних партій, готових до об'єднання, а й кількість їхніх членів. “Громадянська позиція”, за словами Анатолія Гриценка, налічує 3,5 тисячі осіб. У “Народному контролі” та “Альтернативі”, припускаю, їх ще менше. Отже, об'єднання політсил такого масштабу в 42-мільйонній країні важить небагато.

Отже, ви вважаєте, що висунення єдиного кандидата від багатьох демократичних партій — утопія?

Р. Бортник:

— У виборах братимуть участь щонайменше 50 кандидатів. І більшість із них президентську кампанію розглядає суто як елемент підготовки до парламентських виборів. Боротьба за крісло Президента цікава максимум 4 — 5 особам, зокрема тим, хто має більш-менш очевидні шанси на перемогу.

Для решти — це елемент особистого піару і розкручування своїх партійних брендів напередодні парламентських перегонів. Тобто це можливість формування запасу голосів виборців, що дасть змогу торгуватися й обмінювати політичну підтримку, надану під час президентських перегонів, на місця у прохідній частині популярніших партій на парламентських виборах.

Також треба розуміти, що всі намагатимуться одне одного обманути. Довіра між політиками вкрай низька. Зовнішні впливи надзвичайно серйозні. Мало хто зацікавлений у тому, щоб з'явився єдиний демократичний незалежний кандидат, який обстоюватиме інтереси суверенної держави.

Є. Магда:

— В Україні понад 350 політичних партій, отож деякі з них справді об'єднуватимуться. Однак питання у тому, чи зможе така об'єднана політсила, наприклад, організувати тур кандидата на рівні районних центрів і зібрати в кожному 5 тисяч учасників? Якщо зможе, тоді об'єднання має сенс, якщо ні — це все імітація бурхливої діяльності.

Кому з лідерів політсил сценарій об'єднання найвигідніший?

Р. Бортник:

— Безперечно, Тимошенко формуватиме свій пул об'єднання. Гриценко — свій. Вакарчук, якщо піде на вибори (а це дуже ймовірно!), — свій. Порошенко — свій. І представники “Опозиційного блоку” — свій. Перед кожним із цих ключових пулів стоїть завдання просунути свого кандидата до другого туру.

Однак у нас є політичні сили, які можуть ввійти до пулу кількох кандидатів на посаду президента. Кого підтримають США та ЄС, хто матиме гроші, а отже, зможе продемонструвати якісну виборчу кампанію, той буде здатний викликати довіру в електорату стосовно своїх шансів на перемогу і сформувати більший громадсько-політичний пул.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ

„Експрес” № 22 (9775) 31 травня — 7 червня 2018 року

Зміст