Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

Нові докази проти Москви

Зміст

 align=

Міжнародна слідча група оприлюднила незаперечні факти причетності Росії до катастрофи малайзійського “Боїнга”. Чи покарають винуватців?

Зенітноракетний комплекс “Бук”, який збив літак рейсу МН-17, належить збройним силам Росії. Такого висновку дійшла Міжнародна слідча група, яка розслідує обставини авіакатастрофи.

У Держдепі США заявили, що цілковито довіряють висновкам міжнародної Спільної слідчої групи. ЄС закликав Москву до співпраці задля встановлення винних у збитті “Боїнга”, а генсек НАТО Єнс Столтенберг — визнати відповідальність за катастрофу.

Що цікаво, у Вашингтоні знали про причетність Росії до збиття літака вже через декілька днів після трагедії — одразу після того, як Україна оприлюднила дані аудіорозвідки (SIGINT). Про це пише аналітик Джон Шінлер у британському виданні Observer. “Однак адміністрація Обами вирішила приховати цю новину, дозволивши нечесним кремлівським спікерам знайти підтримку, оскільки громадськість намагалася з'ясувати, що саме трапилося з приреченим літаком”, — зазначає автор.

Водночас він навів приклад 1983 року, коли радянський винищувач збив пасажирський літак корейських авіаліній. Москва заперечувала свою причетність до злочину. Однак президент США Рональд Рейган виступив з промовою і звинуватив СРСР. А потім під час засідання Радбезу ООН Штати нібито надали дані аудіорозвідки, які змусили Радянський Союз зізнатись у скоєному. На переконання Шінлера, президент Обама міг зробити те саме в 2014 році, але відмовився. Тому, мовляв, і прогрес у розслідуванні маємо лише тепер.

Нагадаємо, малайзійський “Боїнг” був збитий у липні 2014 року над селом Грабове Донецької області. Внаслідок трагедії загинув екіпаж і пасажири літака — 298 осіб, зокрема, 80 дітей. За кількістю жертв ця авіакатастрофа стала наймасштабнішою в історії України і загалом у XXI столітті, якщо не враховувати терактів 11 вересня 2001 року в НьюЙорку.

Про прогрес у розслідуванні авіакатастрофи й шанси притягнути винних до відповідальності говоримо з експертом з міжнародних питань Вадимом Трюханом та керівником Центру військовоправових досліджень Олександром Мусієнком.

Які саме докази причетності Москви до збиття “Боїнга” оприлюднила Міжнародна слідча група і чи досить їх буде для того, щоби покарати винуватців трагедії?

О. Мусієнко:

— Слідчі спільної міжнародної групи навели докази того, що малайзійський “Боїнг” був збитий над Донецькою областю зенітноракетним комплексом “Бук”. Цей комплекс належить 53-й бригаді протиповітряної оборони збройних сил РФ, що базується у Курську. Зокрема, на тягачі, що перевозив бойову техніку, і на самому зенітно-ракетному комплексі вдалося розрізнити бортовий номер, а також позначку, що вказує на центр ваги, яку наносять у разі перевезення важких вантажів. Водночас слідчим вдалося реконструювати повний маршрут ракетної установки з Росії до України.

В. Трюхан:

— Росії стає все важче відбиватися від обгрунтованих звинувачень у причетності до військових дій на Донбасі, розслідування у справі МН-17 — один із дуже серйозних доказів.

На ваш погляд, чому влітку 2014 року в адміністрації тодішнього президента США Барака Обами змовчали про те, що мають дані про причетність Росії до збиття літака?

В. Трюхан:

— Адміністрація Обами визнана найслабшою в історії США. Політичної волі називати речі своїми іменами 2014 року в Білому домі не було. Тому збитий МН-17 на той час не став такою собі останньою краплею, яка би переповнила чашу терпіння колективного Заходу щодо путінської Росії.

Щоправда, той постріл з російського БУКа по малайзійському “Боїнга” став каталізатором формування спільної позиції Заходу щодо потреби протистояти агресивній зовнішній політиці Кремля. Перші більш-менш серйозні санкції проти Росії з'явилися лише після трагедії з МН-17.

О. Мусієнко:

— Так, Обама проводив слабку зовнішню політику — намагався домовлятися з Росією, залишати двері для неї відчиненими. Якби були рішучі заява й дії Сполучених Штатів, багато що могло би змінитися вже тоді. Адже політична рішучість насправді дуже важлива. Тепер, із Трампом, Росії це не минеться.

Ви дійсно вважаєте, що різка позиція США на збиття малайзійського “Боїнга” над Донбасом якось би змінила хід подій?

О. Мусієнко:

— Після того як радянський винищувач Су-15 збив 1983 року літак південнокорейської авіакомпанії рейсу КЕ007 і загинуло 269 осіб, президент США Рональд Рейган назвав СРСР “імперією зла”. Тоді почався новий виток “холодної вій ни”.

У рамках програми “Стратегічна оборонна ініціатива” США домоглися розміщення ракетних систем у безпосередній близькості до кордонів СРСР. Імідж Радянського Союзу на міжнародній арені був підірваний, оскільки радянські війська ППО спершу заперечували свою причетність до збиття літака. Запровадження санкцій проти СРСР прискорило початок “перебудови”, а за нею — й економічний та політичний крах Радянського Союзу.

В. Трюхан:

— Хоча й тоді СРСР відмовився визнавати свою вину і компенсувати завдану шкоду Південній Кореї та родичам загиблих. І нині Росія за жодних обставин не має наміру це робити. Така вже природа російської держави — назви і вивіски змінюються, а сутність залишається та сама.

Якого розвитку подій варто чекати надалі? Чи змусять організаторів і виконавців злочину все-таки відповісти за скоєне?

В. Трюхан:

— Росія заперечуватиме свою причетність до військового злочину, яким є збиття МН-17. Проте це не стане на заваді проведенню суду в Нідерландах, під час якого буде оголошено вироки особам, яких підозрюють у скоєні цього злочину. За нинішнього політичного режиму в Росії до реальних покарань вироки не призведуть.

Однак у цьому світі немає нічого вічного. Як свідчить історія, під тиском міжнародної спільноти чи обставин все може змінюватися. І Каддафі під тиском санкцій визнав провину Лівії за збитий літак над Локкербі, видав осіб, які скоїли злочин, міжнародному правосуддю і виплатив величезну за обсягом суму компенсації. І Сербія з Хорватією видавали Міжнародному трибуналу в Гаазі своїх громадян, яких підозрювали у скоєні військових злочинів під час Балканських воєн. Було й багато інших прикладів.

Військові злочини, як і злочини проти людяності, не мають терміну давності. Навіть сумно відомий диктатор Піночет переконався в цьому на власному досвіді, не кажучи вже про Мілошевича, Караджича й багатьох інших міжнародних злочинців. Рано чи пізно справедливість буде встановлено.

О. Мусієнко:

— Хай там як, але рухатись юридичним шляхом потрібно. Слід довести справу до суду, і було б добре, щоб це був саме Міжнародний кримінальний суд. Зазначу, що тут треба говорити про два види відповідальності.

Перша — індивідуальна кримінальна, коли відповідають за скоєне безпосередньо організатори й виконавці злочину. Друга — це відповідальність держави, згідно з міжнародним правом. Міжнародна відповідальність Росії полягає у тому, що вона має виплатити родичам загиблих моральні й матеріальні збитки. Якщо ж ця держава протидіятиме такій відповідальності, на неї має бути накладено додаткові санкції як на винуватця скоєного злочину.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ, фото Reuters

„Експрес” № 22 (9775) 31 травня — 7 червня 2018 року

Зміст