Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

Тривога у Приазов'ї

Зміст

Кримський сценарій можуть розіграти в Азовському морі: прогнози експертів щодо розвитку подій

20 травня росіяни ультимативно закрили дві тисячі квадратних кілометрів Азовського моря для українських суден. Хоча не мали на це жодного права. Причина — нібито проведення бойових стрільб. Однак усе може бути набагато серйозніше.

Тривога у Приазов'ї

“В Азовському морі — початок російського вторгнення, — зауважує Андрій Клименко, голова спостережної ради фонду “Майдан закордонних справ”. — Потрібні не вичікування, а державницька позиція, адекватна відповідь та кризове реагування... А то дограємося, як у Криму”.

Оцінити теперішні ризики просимо Андрія Клименка, а також Юрія Каріна, військового експерта проекту “Інформаційний спротив”, та експертів з міжнародних питань Вадима Трюхана і Сергія Пархоменка.

Розкажіть, будь ласка, докладніше, що відбувається в Азовському морі?

А. Клименко:

— Припис про заборону входу до району Азовського моря поблизу Бердянська у зв'язку зі стрільбами Чорноморського флоту РФ з'явився увечері 18.05.2018 приблизно о 21.16 за київським часом. Затримання суден, що прямували до/з Бердянська та Маріуполя, почались о 19.05. Військові кораблі та катери РФ, використовуючи договір від 2003 року, пройдуть, куди хочуть, формально опираючись на право мирного проходу.

А про який договір ви кажете? Чому Росія у цих водах так впевнено себе почуває?

А. Клименко:

— Поки діє договір від 2003 року між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, немає навіть ніякої 12-мильної зони та державного кордону. Там чітко вказано, що військові кораблі РФ в Азовському морі користуються свободою судноплавства. Тобто росіяни можуть підійти впритул до берега — і це буде законно. Тому нам треба негайно денонсувати згаданий договір та ганебні угоди 1993-го про рибальство, згідно з якими росіяни можуть вести “дослідження рибних запасів” за сто метрів від берега Генічеська та Бердянська.

Наскільки високий ризик того, що Путін нападе ще й з моря?

С. Пархоменко:

— Почнемо з Керченського мосту. Сумнівно, що цей об'єкт витримає, якщо через нього перекидатимуть важку військову техніку. Попри те, маємо розуміти, що Росія тепер під усілякими приводами — ремонтних чи укріплювальних робіт, військових чи антитерористичних навчань у Керченській протоці — може перекривати доступ суден до українських портів в Азовському морі. Для Москви це ще один спосіб тиску на Україну. Усім очевидно, що міст — інструмент гібридної війни.

Та, думаю, крім ускладнення руху суден, цей міст для України глобально нічого не змінить. Зрештою, появу цього об'єкта можна обернути й собі на користь: після повернення Криму міст може стати символом з'єднання з українською Кубанню.

А. Клименко:

— Путіну потрібна вода для Криму, адже півострів без питної води не зможе існувати. А вода — це Каховка, де є водосховище. А це — Херсонська область. Поряд Генічеськ, неподалік Бердянськ (Запорізька область), Маріуполь (Донецька область). Там можна викликати реакцію проросійської частини населення, спровокувати заворушення чи теракти, а потім “попросити допомоги”. Втілення такого сценарію ми вже бачили. При цьому потрібно розуміти, що є беззаперечна перевага російського флоту на Чорному та Азовському морях. Єдине, що може зупинити росіян — наявність натівських сучасних крейсерів або есмінців в акваторії та наша берегова оборона, бо ми знаємо, що у нас з корабельним складом великі проблеми.

В. Трюхан:

— Для України є один безсумнівний позитив від відкриття Кримського мосту: відтепер загроза широкомасштабної війни Росії проти України, зокрема задля створення так званого сухопутного коридору до Криму, знизилась у рази.

А ймовірність чергового посилення санкцій не приглушить кремлівських апетитів?

Ю. Карін:

— Демонстрація сили на Азовському морі — це спроба змусити Україну і ту частину світу, яка протистоїть агресору, піти на поступки Путіну.

А. Клименко:

— Вибори президента РФ відбулися, Путін отримав, як йому здається, мандат довіри від виборців. Крім того, він вважає, що йому вдалося на міжнародному фронті стимулювати розкол у Європейському Союзі, а на темі “Північного потоку — 2” — ще й між ЄС та США. Путін майже виграв війну в Сирії. Програма переозброєння російської армії розпочалася майже 10 років тому й тепер дає свої результати.

Щоб розуміти весь рівень нахабства та самовпевненості російського керівництва, потрібно поглянути, як в один день Путін приймає у Сочі в себе на дачі сирійського кривавого диктатора Асада, а наступного дня до нього прилітає німецька канцлерка пані Меркель. А потім прибуває проросійський президент Болгарії Румен Радев. А далі приїздить на форум до Санкт-Петербурга президент Франції Макрон. Цього не було ще рік — два тому. Вважалося, що якось не пасує пристойним людям зустрічатися з Путіним. А тепер все змінилося. Тому Путін не зупиниться. Наївно вважати, що в Україні буде лише тліючий конфлікт на Донбасі...

Як Україна може протидіяти новим спробам агресії?

А. Клименко:

— Якщо з нашого боку не посилять патрулювання, не демонструватимуть намірів витіснення російських катерів, різкого звернення до РФ та світового співтовариства, це може бути початком анексії Приазов'я.

Ірина КОВАЛЕНКО, фото Reuters

„Експрес” № 21 (9769) 24 — 31 травня 2018 року

Зміст