Новини і автомобілі
Контактний телефон: ...

Швидко, довго та до нестями!

Зміст

Наші предки казали — весілля треба відтанцювати. І ось як вони це робили

Травень, кажуть у народі, місяць весіль. А яке ж весілля без танцю? Щоправда, популярні на сучасних забавах вальси та хороводи лише віддалено нагадують танці, без яких не уявляли весілля наші пращури.

Швидко, довго та до нестями!

Як виглядали б танці на весіллі, якби його організатори хотіли відтворити давні українські традиції?

— Не обійшлося б у такому разі без обов'язкового танцю молодих у весільному колі,— каже Юрій Скобель, старший викладач кафедри сценічного мистецтва і хореографії Навчально-наукового Інституту мистецтв. — З посипанням їх зерном, поливанням водою. До речі, у деяких селах і нині цей танець виконують...

Типово весільний танець “Гуцулка” — молоді хлопці й дівчата танцюють по колу, причому довго, не менш як 15 хвилин. А ось “Голубка” — це вже парний танець хлопців і дівчат. Спершу на імпровізований танцпол виходять юнаки, потім — юнки. Далі пари беруться за руки. “Голубка” триває до півгодини. Це один із найдовших весільних танців. Та й загалом, довгі танці — це, до слова, характерна риса старовинних весіль. Люди не стільки сиділи за столами, скільки танцювали — часом до нестями.

Чи були повільні танці?

— Ні, переважно всі весільні танці — дуже динамічні. Найвеселішим був “Кочерга”. Це спільний ігровий танок. Його виконувала молодь у замкненому колі, тримаючись за руки. Спершу кроком рухалися за сонцем, далі — в протилежному керунку. Танцюрист у центрі кола вклонявся, вибираючи собі пару. А виконавши з вибраною партнеркою декілька кругових рухів, виходив із кола. Цей танець тривав, доки не залишався останній учасник, якому пари не дісталося. Він змушений танцювати з кочергою, від чого і походить назва танцю.

— Існував навіть вираз: затанцювати весілля. Це означало: відгуляти за усіма правилами, — додає Стефанія Гвоздевич, етнографиня, дослідниця української обрядовості. — Надзвичайно символічний танець “Черчик”. Дівчата танцюють у колі, всередині — одна. Потім усі дівчата, а також та, що всередині, беруться якнайшвидше шукати пару. А котрій партнера не знайшлося, йшла всередину кола...

Деякі танці (як ось “Журавель”, у якому рухи танцюристів нагадували рухи птаха) мали сороміцький подвійний підтекст, і це сприймалося нормально. Веселитися — то веселитися!

А яким був традиційний одяг наречених?

— Наречена мала на собі святкову сорочку, спідницю, ну й, звісно, прикраси. А чоловічий одяг за фасоном не відрізнявся від звичного, хіба що був новішим, яскравішим, з дорожчої тканини. У часи, коли весільні сукні ще не замовлялися в інтернеті й не були конче білими, у вбранні українців обов'язково був червоний елемент — квіточка чи стрічка.

Ірина КОНТОРСЬКИХ, фото Євгена КРАВСА

„Експрес” № 20 (9763) 17 — 24 травня 2018 року

Зміст