НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Швейцарське вугілля. Однак з Росії

Зміст

“Держзовнішінформ” визнав: ми купуємо 80% антрациту у держави-агресора

Упродовж 2017 року в Україну з Російської Федерації імпортовано 2,66 мільйона тонн антрациту, що становить 78,6% всього імпорту. Про це повідомляє пресслужба ДП “Держзовнішінформ”.

Швейцарське вугілля. Однак з Росії

Але що цікаво, 99,5% цього вугілля постачали через посередників. “В основному імпорт антрациту з Росії у 2017 році відбувався через такі країни, як Швейцарія (1,5 мільйона тонн за середньорозрахунковою ціною близько 100,4 долара за тонну) та Велика Британія (523,4 тисячі тонн за середньорозрахунковою ціною 102,6 долара за тонну)”, — наголошують експерти “Держзовнішінформу”. Із ПАР Україна у 2017 році імпортувала 714,1 тисячі тонн антрациту (21,2% всього імпорту) за середньорозрахунковою ціною 92,1 долара за тонну (імпорт здійснювався через Швейцарію).

Чому так відбувається? Говоримо про це з президентом Центру глобалістики “Стратегія XXI”, експертом з енергетичних питань Михайлом Гончарем і керівником Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг Андрієм Герусом.

Чому Україна купує вугілля в агресора, хоч і через посередників?

М. Гончар:

— Так, це вугілля російського походження, куплене через посередників в обхід бірж. Варто розуміти, що якщо закупимо якусь партію у канадської компанії, то це не означає, що вона буде займатися прямим доставлянням вугілля з канадського терміналу до терміналу в порту під Одесою. Вона оцінить, яке вугілля можна взяти в районі Чорного моря, і доправить його до України. І, як наслідок, ми знову отримаємо російське вугілля.

А. Герус:

— Звичайно, фізично вугілля не йшло через Швейцарію. Це компанія Ахметова вставила в постачання вугілля свою швейцарську прокладку DTEK Trading SA, що зареєстрована в Женеві, з маржею 300—600 гривень на тонні, і в Україну вже потрапляло “дороге” вугілля, яким хизувались у прес-релізах. До речі, минулого року у Росії ДТЕК збільшив видобуток антрациту на 42,5%, а в Україні видобуток вугілля марки Г наростив лише на 8,2%. Мало того, ДТЕК планує у найближчі декілька років інвестувати у свої ростовські шахти близько 1,3 мільярда гривень.

Тому постають питання: чому ж за формулою “Роттердам+” нам у тарифи зараховується вугілля з Росії? Хіба це не очевидна афера, якщо вугілля у морські судна взагалі не потрапляє, а напряму з Ростовської області їде на Луганську ТЕС у місті Щасті? І, врешті, у вугільну галузь якої країни інвестують отримані від “Роттердам+” гроші?

Кажуть, частина цього “імпортованого” вугілля може походити і з Донбасу. Чи це так?

М. Гончар:

— Це можливо. Фейкові “ДНР” — “ЛНР” роблять це через російські компанії. Ті можуть продавати вугілля як своє, хоча насправді воно донбаське. Для цього створюють різноманітні схеми. І за документами не завжди можна дізнатися, чиє ж це вугілля. Тільки після постачання за допомогою хімічного аналізу можливо визначити, якого воно походження.

А які країни можуть нам постачати своє, а не російське вугілля?

А. Герус:

— Вугілля у ПАР дешевше, ніж у Роттердамі, але транспортування з Африки трохи дорожче. Формула “Роттердам+” дає практично той же результат, що і “ПАР+”. Тому ми цілком можемо імпортувати вугілля з Африки.

М. Гончар:

— Однак левову частку на ринку займає ахметовський ДТЕК, який керується своїми міркуваннями...

Ірина КОВАЛЕНКО, фото Reuters

„Експрес” № 17 (9749) 26 квітня — 3 травня 2018 року

Зміст