НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Феномен оксамитової революції

Зміст

Протестувальники у Вірменії змогли досягти мети лише за десять днів. Такому швидкому результату посприяли декілька факторів

Феномен оксамитової революції

Серж Саргсян пішов у відставку зі словами: “Рух на вулицях спрямований проти мого врядування. Я виконаю ваші вимоги”.

Так, лише десяти днів протестів у Єревані виявилось досить, щоби змусити новопризначеного прем'єра Сержа Саргсяна піти з поста. Президент країни Армен Саркісян підписав указ про відставку уряду.

Лідер протестного руху, опозиційний депутат Нікол Пашинян оголосив, що домагатиметься формування тимчасового уряду та позачергових виборів.

Нагадаємо, акції протесту в Єревані та інших великих містах спалахнули після того, як уряд очолив Серж Саргсян, що досі два президентські терміни правив країною.

Що саме cпонукало вірмен вийти на вулиці? — питаємо у голови правління Європейського руху України, експерта з міжнародних питань Вадима Трюхана.

— Через зміни до Конституції та перетворення Вірменії на державу з парламентською формою правління Саргсян прагнув зберегти себе як авторитарного керівника Вірменії на невизначений термін. А люди вже втомилися від пострадянської політичної еліти, що дбає лише про себе, гальмуючи розвиток країни. Та й відчували себе ошуканими, адже фактично за 10 років у владі Серж Саргсян не зміг чи не захотів вибудувати модель держави, у якій би не було високої корупції, безробіття, а соціальні стандарти прямували до рівня розвинених країн.

Для народу не залишалося іншого виходу, окрім як вимагати зміни влади, зокрема, відставки Саргсяна. Зауважу, що з юридичного погляду, влада Вірменії діяла законно.

У чому феномен вірменської революції?

— У максимальній консолідації суспільства. Свою незгоду з узурпацією влади Сержем Саргсяном висловили не лише симпатики опозиціонерів, а й представники різних прошарків суспільства та різних професій. Мало хто міг передбачити, що вірменам вдасться досягти свого лише за десять днів. Тим паче, ще за день до оголошення про відставку Серж Саргсян категорично відкидав таку можливість.

Найімовірніше, свою роль тут зіграли три фактори. По- перше, поступове зростання кількості протестувальників, що на десятий день за різними оцінками сягнула від 150 до 300 тисяч, тобто від 5 до 10% населення країни! По-друге, ймовірний вплив та підтримка вірменської діаспори, яка, як відомо, є дуже потужною у провідних державах світу, зокрема, у США та Франції.

По-третє, позиція самого Сержа Саргсяна, який зміг ухвалити відповідальне рішення, фактично зберігши для себе місце у вірменській політиці на майбутнє. Цілком імовірно, він зважив на попередній досвід так званих кольорових революцій і вирішив піти сам із посади, щоб не повторити долю тих авторитарних лідерів, яких скидав народ.

Чи можна вважати відставку прем'єра перемогою оксамитової революції?

— На цьому революція не зав ершилася. Тепер постає питання формування нового уряду і призначення нового пре м'єра. Очевидно, йтиметься про тимчасовий уряд народної довіри, завданням якого буде втримання стабільності у країні та проведення позачергових виборів. Лише провівши законним способом перезапуск політичної системи, Вірменія зможе обрати новий курс, зокрема, визначитися зі зовнішньополітичними пріоритетами, економічною політикою та способами подолання корупції.

Відомо, що наприкінці 2013 року Вірменія, очолювана Сержем Саргсяном, відмовилася від інтеграції до Європи на користь вступу до Євразійського економічного союзу, керованого Москвою. Як пояснити те, що Кремль тепер не втрутився у вірменські справи?

— Вірменську тему не обговорюють у російських ЗМІ, адже вона дає надію російському суспільству на те, що владу можна змінити.

Чому Росія не втрутилася і не захистила Саргсяна? Очевидно, злий жарт із російськими чиновниками, які відповідають за вірменський напрям у Кремлі, зіграли швидкоплинність протестів і безпрецедентність такого бурхливого розвитку подій як для теренів СНД. Крім того, відкрите втручання у внутрішні справи Вірменії могло остаточно поховати сподівання Путіна на “велику угоду” з Дональдом Трампом. Адже впливова вірменська діаспора у США зробила б усе для того, щоби Росія була покарана.

Хай там як, але надалі списувати російський фактор із рахунків не варто. Під час імовірних дочасних виборів і формування нового уряду Москва намагатиметься повернути втрачені позиції та не допустити відновлення проєвропейського зовнішньополітичного курсу Вірменії. При цьому фактор Нагірного Карабаху відіграватиме ключову роль.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ, фото Reuters

„Експрес” № 17 (9749) 26 квітня — 3 травня 2018 року

Зміст