НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Великодні молитви на передовій

Зміст

Як українські бійці святкують одне з найбільших релігійних свят у році
“У ці дні мрію бути вдома, з мамою. Допомагати пекти паску, накривати на стіл...”

“ Привіт, кохана! Пробач, що не брав слухавку. З того боку знову гатили... Чи отримав подарунок від тебе? Звичайно! Поділився з побратимами. Так, хлопці казали, що такої смачної паски та домашньої ковбаски давно не куштували. Дякую! Пишаюся тобою, рідна!”

Великодні молитви на передовій

Великдень на передовій. Під свист куль військові дістають з автомобілів волонтерів гостинці — паски, писанки, ковбасу, сир від рідних. Уже незабаром ці продукти освятить капелан. А опісля усі сядуть за стіл і тихо промовлять молитву — за батьків, дітей, коханих. За Україну.

“Любимо Великдень, — кажуть українські вояки. — Це особливе свято, яке дає надію. Знаємо: незабаром неоголошена війна закінчиться. Ми переможемо, бо нам є заради кого боротися!”

Військові кажуть, що нетерпляче чекають гостинців, бо вони нагадують, як добре вдома. Тим часом діляться історіями: хтось розповідає, як щороку допомагав мамі прибирати у Чистий четвер, інші розхвалюють найсмачнішу у світі ковбаску, рецепт якої знає тільки дідусь. Дехто показує у телефоні фотографії своїх дітей, які допомагають мамі чи бабусі прикрашати паску...

“Святкуватиму Великдень на передовій уже вдруге, — розповідає Едуард Крохмалюк, військовослужбовець окремої механізованої бригади 5ї механізованої роти. — Цього разу перебуваю на лінії розмежування, всього за 400 метрів від ворога. Перед святами оголосили перемир'я, але дотримуються його тільки з нашого боку. Сподіваємось, що на сам Великдень зможемо спокійно освятити паску і поласувати гостинцями.

У нас для пасок — спеціальні кошики. Дехто несе освячувати у касках, а дехто — у цинках, спеціальних коробках для набоїв. З тими, хто не встиг освятити паску та інші гостинці через обов'язки по службі, ділимося свяченим.

На сам Великдень збираємось за столами у бліндажах. Кожен зі своєю ротою. Починаємо трапезу зі спільної молитви. Смакуємо домашнє... А от спиртного на столах немає. Це важливо, адже святкування у будь-який момент може перервати бойовий наказ”.

За тиждень до свята кожен військовий може посповідатись та прийняти Святе Причастя. На передовій це робить чимало бійців, навіть з тих, хто раніше не ходив до церкви.

“Щосекунди відчувається тривога, — каже Артур Спірін, військовий. — Усе залежить від того, на яких ти позиціях і як поведеться ворог. Торік на Великдень я не мав можливості подзвонити рідним. Критичний був момент... Ворог не давав змоги навіть помолитись...”

А ті, хто може у свято зателефонувати рідним, щосили стараються заспокоїти своїх близьких: “Усе буде добре, я скоро повернусь!”

“У моєї мами немає нікого, крім мене, — розповідає Марина Валицька, військовослужбовиця. — Мені вже 36 років, та для неї я досі маленька дівчинка, з якою вона мріє зустріти світле Христове Воскресіння. Щодня телефонує мені, хвилюється.

Звісно, на свята мрію бути з нею, вдома. Допомагати накривати на стіл, пекти паску... Однак я сама собі обрала таку роботу. Знаю, молитва мами мене оберігає. Усе буде добре, я в це вірю”.

На великодні свята на всіх військових позиціях є капелани. Вони відправляють службу Божу, моляться за тих, кого немає, і за мир в Україні.

“Христос воскрес!” — вітають бійці своїх побратимів.

“Воістину воскрес! — чують рідний голос телефоном. — Як паска? Хлопцям сподобалась? А шинка? А сир? Наступного тижня ще передам! Бережи себе...”

Христина БІЛЯКОВСЬКА, фото УНІАН

„Експрес” № 14 (9735) 5 — 12 квітня 2018 року

Зміст