НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

За тиждень — Великдень!

Зміст

1 квітня християни східного обряду освячуватимуть вербові гілки. Що означає ця традиція і яку історичну подію святкує Церква?

“Не я б'ю, верба б'є, за тиждень — Великдень!” — так вітають одне одного в Україні цього дня. 1 квітня Церква відзначає одне з найдавніших свят, в основі якого реальна подія з життя Ісуса Христа, що зафіксована в Святому Письмі. Це свято має декілька назв — свято Входу Господнього в Єрусалим, Квітна неділя, Вербна неділя або Неділя Вайї.

За тиждень — Великдень!

То яка історія цього свята?

— За тиждень перед мученицькою смертю та славним Воскресінням Ісус показав одне з найбільших чудес: воскресив Лазаря, з родиною якого був знайомий, — каже Володимир Лукашевський, диякон однієї з архиєпархій УГКЦ. — Сталося це в селищі Віфанія, недалеко від Єрусалима. Для тогочасного люду це було щось неймовірне! Та й для сучасників, думаю, воскресіння людини — це абсолютне чудо. Його здійснив Син Божий, аби показати могутність Творця.

Після цього Христос, перед в'їздом у Єрусалим, попросив своїх учнів, аби ті пішли в село та взяли для нього ослицю з віслючком.

І що сталося далі?

— Коли Христос в'їхав на ослиці в Єрусалим, то люди на знак великої пошани стелили Йому під ноги пальмове й оливкове віття, які символізували мир та перемогу, тобто Ісус — переможець, Він переміг смерть.

Тож досі в багатьох країнах освячують пальмові гілки і називають цей день Неділею Вайї, бо саме так називали у Єрусалимі молоде віття фінікової пальми. А в нас пальми й оливки не ростуть, тому й освячують вербові гілки, як символ відродження нового життя, бо верба навесні чи не найперша розпускає бруньки.

До речі, у Книзі Ноя можемо прочитати, що після потопу старозавітний пророк випустив голубку, а та повернулася, тримаючи в дзьобі оливкову гілку, яка відтоді стала символом заспокоєння стихії та прощення Богом людей і мирного життя.

Коли саме перші християни відзначали це свято?

— Є свідчення про святкування, що датуються III століттям, — відповідає Василь Вепрук, доктор богословських наук, викладач богословської академії, митрофорний протоієрей УПЦ КП. — Зокрема, що в Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу віряни збиралися на Оливній горі коло церкви Христового Вознесіння, співали, читали Євангеліє, а згодом йшли в Єрусалим урочистою процесією. У VI—VII століттях свято стали відзначати в Західній Церкві. На території теперішньої України Квітну неділю святкують із перших років прийняття християнства, першу згадку про це бачимо в “Ізборнику Святослава” 1073 року.

Є чимало народних звичаїв, пов'язаних із освяченою вербою. Зокрема, вербові “котики” їдять, кладуть у хаті за ікони. Чи можна таке робити?

Диякон Володимир:

— У Греко-Католицькій Церкві вербові гілки освячують після Літургії. Зазвичай всі, хто є в церкві, виходять з гілочками на подвір'я, священик читає молитву і окроплює свяченою водою гілки. Їх протягом року й справді зберігають за іконами. Але через рік ці гілочки варто спалити, а попіл — розвіяти. Не варто освячену вербу викидати в сміття, нести на церковні подвір'я, а також — їсти “котики” з оздоровчою метою чи виганяти баською на поле худобу, бо це вже так зване народне християнство, яке дуже тонко межує з магією.

о. Василь:

— Вербові гілочки в православній церкві освячують зранку, на Всенічній, перед Святою Літургією. І вже на самій службі люди стоять із освяченою вербою, як і понад дві тисячі років тому стояли свідки слави Христа. Після служби, за народним звичаєм, люди легенько б'ють одне одного вербовим гіллям та кажуть: “Не я б'ю, верба б'є, віднині за тиждень — Великдень!” Церква не вважає це чимось поганим, бо освячені гілочки мають благодать Божу. Але робити з ними якісь магічні дії, звісно, не можна, бо найголовніше — віра в Бога, молитва, Сповідь, Причастя.

Сабіна РУЖИЦЬКА, фото УНІАН

„Експрес” № 13 (9729) 29 березня — 5 квітня 2018 року

Зміст