НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Спецназ по-українськи

Зміст

Виснажливі тренування, “кач” посеред ночі, чотири години на сон та декілька хвилин на прийом їжі. Ексклюзивний репортаж про найбільш елітний підрозділ ЗСУ

“На коліна, праву ногу підняли! Готові? Двадцять дев'ять!” — кричить до групи інструктор. “Двадцять дев'ять!” — з надривом у голосі одночасно відповідають військові у стійці та піднімають ногу. “Відставити. Спочатку. Будемо робити доти, доки не зроблять усі”. Хлопці відтискаються, присідають, бігають. У кожного з лоба стікають струмки поту, м'язи тверді як сталь.

Це — елітний рід військ Збройних сил України — Сил спеціальних операцій — ССО. Такою є підготовка українського спецназу в навчальному центрі, що на Житомирщині. Тут готують найвитриваліших, найсильніших, найвідважніших солдатів.

Як стають супербійцями

Сьогодні у претендентів так званий чорний четвер. Надворі — мороз, а бійці тут — від 4-ї ранку. Кандидати в ССО витримують інтенсивне фізичне навантаження вже восьму (!) годину поспіль.

“Сили спеціальних операцій — окремий вид сил ЗСУ. Боєць ССО — це одночасно десантник, розвідник та спецпризначенець,— каже 32-річний Олег, начальник курсу. — Тому акцент робимо на фізичній підготовці. Спецпризначенці виконують одні із найважчих та найбільш відповідальних операцій. Наприклад, рейди в тил ворога, ведуть підпільну роботу за лінією фронту, створюють агентурні мережі, організовують пошук і евакуацію полонених або заручників, медичну допомогу”.

Подати заявку на відбір у Сили спеціальних операцій може лише військовослужбовець, незалежно від звання та роду військ. Під час селекції перевіряють лідерські навички, уміння працювати в команді, стресостійкість.

З першого дня в усіх забирають телефони. Заборонено не тільки дзвонити чи писати рідним, а й взагалі контактувати із зовнішнім світом. Звертатися дозволено тільки за порядковим номером, який нашитий на правому рукаві.

Спецназ по-українськи 1

Минає восьма година фізичної підготовки бійців.

Полігон навчального центру Сил спеціальних операцій — один з найсучасніших в Україні. Тут є польові тири із рухомими цілями для стрільби з різних видів зброї.

На щоглі піднімається червоний прапорець. Це означає, що зараз проводитимуться стрільби.

Кандидати по одному підходять до інструктора, беруть до рук РПГ (ручний протитанковий гранатомет). Ціляться у танк.

Поруч помічаю підвішений (незафіксований) корпус вертольота — це для відпрацювання навичок стрільби з рухомої платформи. Трохи далі — скеледром, стіна з камінцями для розвитку навичок скелелазіння. За кількасот метрів збудовано імітаційне містечко — макети справжніх будівель. На них відпрацьовують практичні завдання — захоплення чи звільнення заручників. Неподалік — смуга розвідника. Її проходять на час.

“За три тижні селекції в середньому 60—70% кандидатів відсіюється. За час існування ССО це вже шоста селекція. Під час першої відсіялися аж 90% претендентів, — розповідає Олексій Никифоров, прес-офіцер Командування Сил спеціальних операцій. — Ті, хто залишився, стають курсантами. Їх поселяють у дещо кращі умови, ніж спочатку, проте щоденне фізичне навантаження залишається таким самим. Курс гартування триває півроку. За цей час кожен набуває спеціалізацію. Їх п'ять — спеціалісти з озброєння, управління, інженерної справи, військової медицини та зв'язку. Нахил до тої чи тої спеціальності визначають за допомогою тестів та на підставі спостережень інструкторів”.

До речі, інструктори, які проводять селекцію, — бійці, які теж раніше її пройшли. А от перший відбір у ССО проводили американці. Нині на полігоні теж чую англійську. Воно й не дивно — американські військові приїздять сюди, щоб контролювати підготовку бійців ССО, яку проводять за зразком їхніх Special Forces та нормативами НАТО.

Витримують не всі

Раптом поміж вигуків інструкторів на плацу чую дзвін. “Це хтось вирішує покинути курс, — пояснює Олег, начальник курсу. — Щоб добровільно залишити селекцію, кандидат прикріпляє свій порядковий номер на спеціальну дошку і повідомляє про це, б'ючи у дзвін. Дзвінок — ознака психологічної неготовності, слабкої волі та поразки перед самим собою”.

...За три години перебування на полігоні такий дзвінок я почула чотири рази. Олег додає, що за сьогодні відбір покинули вже десятеро. А це лише четвертий день селекції!

“Дехто покидає курс через недостатню фізичну підготовку. Адже кандидати щодня складають нормативи, за які отримують бали. Якщо не можеш скласти норматив, інструктор відраховує, — пояснює начальник курсу. — Селекцію проходить той, хто набере потрібний мінімум. Проте частіше боєць здається сам, нерідко даються взнаки давні травми або ж з'являються нові. А використання медпрепаратів, крім призначених для зовнішнього застосування, — заборонене. Проте справді мотивованих це не зупиняє. Наприклад, один вояк тиждень терпів розтягнення зв'язок колінного суглоба, хоч у нього “набігла” гуля завбільшки з друге коліно. Водночас є й такі, що залишають селекцію через мозоль”.

Тих, хто з власної волі покидає відбір, одразу ізолюють — поселяють в окремий намет. Їм заборонено спілкуватися з кандидатами. Заходжу в такий і помічаю декількох хлопців з понурими поглядами. Хтось мовчки складає речі, хтось сидить з опущеною головою. Визнати свою поразку — непросто.

Олексій з Вінниччини покинув селекцію на другий день. “Далася взнаки давня недолікована травма, — сумно каже хлопець. — Але планую рік тренуватися самостійно і знову повернутися сюди. Хочу пройти це випробування і довести собі, що я можу”.

“А от мені заважко, — щиро каже 30-річний Василь. — Було цікаво, що таке Сили спеціальних операцій, вирішив спробувати. Але це виявилося набагато важче за військову службу. Взяти хоча б те, що в першу ніч ми взагалі не спали, у другу — всього годину. Загалом на сон виділяють до чотирьох годин. У будь-який час інструктори можуть розбудити і розпочати “кач” — дати наказ виконувати фізичні вправи. Тобто за дві хвилини ти маєш прокинутися, вибігти на вулицю та почати вправлятися. Найважча вправа — “хробачок”, коли потрібно закласти руки за спину і повзти. Часто по декілька кілометрів. Форма навіть не встигає висохнути, доводиться звикати до вологих речей”.

До речі, у наметах лиш трохи тепліше, ніж надворі. Це теж особливість відбору — адже під час виконання спецзавдань бійці мають бути пристосовані до сну в будь-яких погодних умовах. Заняття проводять теж незалежно від погоди — чи то сніг, чи град, чи спека.

“Під час відбору в людини можуть проявитися всілякі фобії. Дехто може не підозрювати про свою клаустрофобію чи боязнь з алишатися наодинці, — розповідає начальник курсу. — Тож проводимо вправу на вміння долати страх. Зав'язуємо кандидатам очі та наказуємо стрибати у воду. Дехто в такій стресовій ситуації не може опанувати себе. А навіщо в спецназі боєць, що піддається паніці?”

Цікаво, що наразі жодна дівчина не пройшла селекції. У цьому відборі їх було дві.

І їдять за трьох!

Через таку посилену фізичну підготовку бійцям Сил спеціальних операцій потрібне збалансоване харчування. ССО одні з перших перейшли на так звану каталогову систему харчування.

На щоденну суму начальник продовольчого забезпечення замовляє страви зі спеціального каталогу. Їх привозять у термобоксах. Окремої будівлі їдальні тут немає. Проте на території полігону є лінія розігріву та роздачі.

Сніданок — о 7-й ранку. Обід — о 13-й. Сьогодні це гороховий суп з грінками, на вибір — картопля по-селянськи або ячмінна каша, котлета або м'ясо по-французьки, компот із сухофруктів та желе і фрукти. Вечеря — о 18.30. Щоправда, на прийом їжі у військових є всього декілька хвилин...

“З ініціативи Центру супроводження розвитку Збройних сил України часто проводимо тижні національних кухонь світу. Наприклад, місяць тому мали тиждень італійської кухні, — розповідає Анатолій, начальник продовольчого забезпечення навчального центру. — Бійці ласували пастою з соусом болоньєзе та піцою. Наступного разу готуємось провести тиждень грузинської кухні”.

Складаючи меню, найбільше зважають на калорійність страв. Адже з такими навантаженнями бійцям потрібно майже 5000 кілокалорій на добу.

Крім того, під час польових виходів бійцям видають сухпайок нового зразка. У комплекті, крім їжі, є пакет із спеціальним порошком. Якщо розчинити його у воді, за кілька хвилин рідина нагрівається до температури кипіння. Це дає можливість підігріти їжу в польових умовах. Ціна цього комплекту сухпайка — приблизно 180 гривень, важить майже 2 кілограми. Такий наразі є лише у ССО.

До речі, зарплата бійців ССО на дві-чотири тисячі гривень більша, ніж у військовослужбовців інших родів військ.

...Покидала я навчальний центр з думкою про те, що після побаченого можу спати спокійно. Адже з такими сильними, загартованими та мотивованими бійцями — нічого не страшно.

Наталія КІНДРАТІВ, фото автора (4)

„Експрес” № 13 (9729) 29 березня — 5 квітня 2018 року

Спецназ по-українськи 2 Спецназ по-українськи 3

Той, хто прийняв рішення покинути ССО, прикріпляє свій номер на дошку і повідомляє про це, б'ючи у дзвін.

Спецназ по-українськи 4

У таких наметах живуть курсанти.

Зміст