НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Скандальний “антибандерівський” закон

Зміст

Мотиви прийняття цього документа можуть бути не такими очевидними, як здається

“Закон про заборону бандеризму”, “закон про криміналізацію “бандерівської” ідеології” — саме так абсолютна більшість польських і українських медіа подали зміст ухваленого днями Сеймом Польщі закону про зміни до закону про Інститут національної пам'яті.

Скандальний антибандерівський закон

Українці, що колись публічно захоплювалися боротьбою УПА та Степаном Бандерою, уже й не знають, чи безпечно тепер їм їхати до Польщі. Ану ж оштрафують чи кинуть за грати згідно з нормами нового закону? Спробуємо в цьому розібратися.

Про що ж йдеться у законі, який підтримав Сейм?

— Насправді покарання (штраф або ув'язнення строком до 3 років) вирішили запровадити не за висловлення прихильності Донцову чи Бандері, а за “заперечення злочинів українських націоналістів або українських формувань, котрі колаборували з Третім Рейхом, у 1930-х—1940-х роках”, — пояснює Ігор Ісаєв, головний редактор порталу українців Польщі Prostir.pl. — До слова, навіть від українців із виразно націоналістичними поглядами я ніколи не чув заперечення того, що на рахунку вояків УПА (як і представників військових формацій інших сторін) були не тільки гідні звитяги, а й воєнні злочини.

Однак суспільству законопроект презентували інакше, під неформальною назвою “про пеналізацію ( штрафування, покарання. — Ред. ) бандерівської ідеології”. Фрази про “засудження бандеризму” лунали і з вуст послів Сейму під час та після ухвалення закону. А сайт популістичної опозиційної партії Кукіз'15, що є автором законопроекту, взагалі переповнений екстазом, мовляв, українці, які приїжджають до Польщі, тепер і “писнути” не зможуть.

Тож не дивно, що і в Україні рішення було сприйнято саме як рішення про “заборону бандерівської ідеології”, заборону націоналізму чи взагалі будь-яких проявів патріотизму.

То українці можуть не боятися потрапити за грати, похваливши, перебуваючи у Польщі, десь у соцмережах Бандеру?

— Для практичного застосування ухваленого Сеймом документа полякам доведеться прописати у своєму законодавстві ще дуже багато дефініцій — які конкретно події зараховувати до злочинів українських націоналістів, яких конкретно людей вважати українськими націоналістами до 1950 року, — каже Богдан Яременко, дипломат, голова “Майдану закордонних справ”. — У таких кримінальних справах ініціаторам буде дуже важко домогтися обвинувальних вироків у польських судах. А далі є ще й рівень оскарження в Європейському суді з прав людини.

І. Ісаєв:

— Польща вмонтована в юридичну систему ЄС. Явно абсурдні рішення на догоду владі не проходять. Тут навіть в умовах запровадженого комуністами воєнного стану в 1981 році були судді, що виправдовували опозиціонерів. А, до слова, нещодавно у Вроцлаві суд покарав чоловіка, що брутально зірвав синьожовтий прапор в українській школі.

Яку мету мали посли Сейму, ухвалюючи цей закон?

І. Ісаєв:

— Політичну. Цей законопроект півтора року тримали, як кажуть у Польщі, “у морозильнику Сейму” — на випадок, коли треба буде підняти ставки у переговорах з Україною. Зокрема, перед візитом президента Анджея Дуди до України у грудні минулого року його несподівано витягли, а потім він знову зник.

Каталізатором його ухвалення тепер стала проблема... польського неонацизму. Грандіозний скандал! Телеканал TVN24 оприлюднив резонансне журналістське рослідування, що стало темою тижня в країні. Про те, як польські неонацисти святкували день народження Гітлера в лісі, зігували і так далі.

Міністр внутрішніх справ мусив виступити в Сеймі з доповіддю про неонацистські угруповання в Польщі. І того ж дня, відразу після доповіді, у Сеймі сплив законопроект “про пеналізацію бандеризму”. Так влада змістила акценти в інформаційному просторі. Щойно всі говорили про польських неонацистів, а тут уже — про те, як влада країни бореться з нібито страшнішою ідеологією, “бандеризмом”, що за масштабами скоєних її носіями злочинів начебто рівна з нацизмом і комунізмом.

Які наслідки для українців матиме впровадження закону?

І. Ісаєв:

— Він погіршив становище громадських структур, що комунікують із державою від імені української меншини. Згідно з вимогами ЄС, у Польщі діє законодавство про державну фінансову підтримку нацменшин. Автори законопроекту заявляли, що неприйнятним є фінансувати держкоштом організації, заражені “бандеризмом”. Цей підхід може означати змушування української меншини до самоцензури у трактуванні своєї історії — під загрозою обрізання фінансування. А якщо ми вдамося до протестів та юридичних дій з приводу знищення пам'ятників воякам УПА, почуємо: “Це ж злочинці, такі ж, як нацисти!”

Також це поганий політичний сигнал. Хоч закон і містить виняток для науковців і митців у питанні відповідальності, але де-факто він вказує шлях, яким слід рухатися. Голову Українського інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича як історика не заарештують по приїзді до Варшави. Але тепер польському Інституту національної пам'яті практично неможливо буде провадити з українськими колегами діалог, який дав би грунт на формування зваженої позиції. До речі, політики з партії Кукіз'15 відверто говорять, що фактичне блокування такої роботи істориків було однією з головних їхніх цілей.

— Хай якими тактичними міркуваннями керувалися польські політики, а наслідки цей закон матиме не тактичні, а стратегічні, — каже Руслан Забілий, історик, директор Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького”. — Ускладнить порозуміння й добросусідські відносини між нашими народами. Шкода, що так багато польських політиків дивляться на наші відносини насамперед крізь призму навзаєм трагічних сторінок історії, а не сучасних взаємин між українцями і поляками.

Цікаво, а як нині польське суспільство ставиться до українців?

І. Ісаєв:

— Тут завжди відчувались антиукраїнські настрої. Були два головні вороги, якими тутешня комуністична пропаганда десятиліттями жахала своїх людей, — німці та “бандерувци”.

Однак тепер, попри те, що значна частина громадян підтримує правлячу партію “Право і справедливість” та малі популістичні партії, посилення негативу в суспільстві стосовно українців нема. Навпаки! Як свідчать соцопитування, із 1993-го до 2017 року частка поляків, які симпатизують українцям, зросла з 12% до 36%, а тих, хто відчуває антипатію, поменшало з 66% до 32%. Я пов'язую це насамперед із трудовою міграцією. Як національна група мігрантів українці мають у польському суспільстві значно кращу опінію за багато інших, притім з'являється дуже багато живих людських зв'язків.

Польське МЗС у своїй відповіді МЗС України зазначило, зокрема, що процедура ухвалення закону ще не закінчена. Чи є шанс, що він буде заблокований у Сенаті чи на рівні президента Дуди?

І. Ісаєв:

— Думаю, є. Хоча б тому, що більше збурення, ніж в Україні, цей закон викликав у Ізраїлі. Адже він містить ще й поправку щодо покарання за “очорнення доброго імені Польщі”. Зокрема, передбачає до трьох років позбавлення волі за “приписування польському народу або державі відповідальності або співучасті у злочинах, скоєних Третім Рейхом”.

У Польщі вже багато років викликають роздратування такі загальновживані у світі дефініції, як “польські табори смерті”. Бо це, як вважають, непрямо вказує на часткову причетність поляків до побудованих і експлуатованих нацистами на їхній території фабрик зі знищення людей, насамперед євреїв. Натомість Ізраїль має іншу офіційну позицію.

“Закон є безпідставним, я категорично проти нього. Не можна змінити історію, і не можна заперечувати Голокост”, — сказав прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу. Міністерство закордонних справ Ізраїлю офіційно заявило, що вимагає від польського уряду змінити пропозицію. І це реально. Треба знати стиль нинішньої польської влади. Якщо є потужна реакція на її рішення, то зазвичай вона робить декілька кроків назад.

Б. Яременко:

— Вважаю, що чи то цілком у нинішній формі, чи то у злегка видозміненій, але цей закон буде ухвалено остаточно. Тому що це лінія, яку реалізує більшість політичної еліти нинішньої Польщі. Мало того, якщо Варшаві доведеться відступити в питанні, яке роздратувало Ізраїль, то задля збереження обличчя перед своїм електоратом вони будуть ще менше готові на компроміс щодо українського питання в законі.

Андрій ГАНУС, фото з архіву

„Експрес” № 5 (9685) 1 — 8 лютого 2018 року

Зміст