НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Лікування за новими правилами

Зміст

Працівники поліклінік розповіли нам про свої сподівання та страхи, пов'язані з реформуванням медицини

Цього року на комунальні заклади первинної допомоги — поліклініки — чекають великі зміни. Як запевняли політики, усе це для того, аби пацієнтів приймали оперативніше, а лікували якісніше.

За умовами медреформи, поліклініки повинні забезпечити лікарів комп'ютерами, під'єднатися до електронної системи охорони здоров'я, підписувати з пацієнтами Декларації про вибір лікаря первинної допомоги тощо. Це теоретично. А як на практиці виглядатиме втілення усіх вимог?

Для того аби зареєструватися в Національній електронній системі e-Health, заклад охорони здоров'я має стати некомерційним комунальним підприємством, а лікарі — отримати електронний підпис. Саме серед зареєстрованих медиків пацієнти зможуть обирати собі сімейного лікаря.

Київ є одним із чотирьох пілотних регіонів, де такі новації почали впроваджувати раніше. Зокрема, поліклініки стали комунальними некомерційними підприємствами ще п'ять років тому.

“У Подільському районі функціонувало п'ять поліклінік, після реорганізації вони стали центрами первинної медико-санітарної допомоги (йдеться про сімейних лікарів) та консультативно-діагностичними центрами (вторинна ланка — вузькопрофільні фахівці: гінекологи, невропатологи, офтальмологи та ін.), — розповідає Богдан Легінь, начальник управління охорони здоров'я Подільського району. — У грудні 2016-го запрацювали перші реєстратури, де пацієнти отримали змогу записуватися на прийом через електронну систему helsі.me. Медичних працівників навчили працювати на комп'ютерах. Наприкінці 2017 року ми провели локальну мережу в усіх закладах району, в кожному кабінеті тепер є комп'ютер або два — для лікаря і медсестри”.

Щоправда, такі успіхи не всюди. У дитячій поліклініці Деснянського району столиці ситуація сумніша. На комп'ютерні курси працівників свого часу відправляли, але от комп'ютерів для них нема. Керівництво медзакладу каже, що будуть, можливо, улітку. Крім того, тут бракує спеціалістів.

У деяких медзакладах Вінниччини персоналізовані комп'ютерні місця та відмову від письмової тяганини сприймають як щось дуже віддалене. Скажімо, у Козятинській районній поліклініці не весь персонал уявляє, чого слід чекати в результаті медичної реформи. Хоча інформаційні плакати розвісили чи не на кожному поверсі. Хай там як, лікарі сподіваються, що медреформа допоможе побороти черги в поліклініках та загалом поліпшить функціонування медзакладів.

На Житомирщині до нової медичної реформи готові здебільшого лікарі обласного центру. Приміром, у міській поліклініці №2 ще з минулого року працює система запису до лікарів, комп'ютерами тут забезпечені.

“Я на моніторі бачу прізвища пацієнтів та час прийому, — каже лікар-терапевт Микола Адамчик. — Та й цифровий підпис у мене є — з цим жодних проблем”. А от медики в районах забезпечені технікою поки що лише на 19%.

На Хмельниччині зміни є, та не всі викликають схвалення медиків. “Раніше у нас була одна центральна районна лікарня, у її складі — ще поліклініка, швидка медична допомога, стаціонар. А тепер маємо Центр надання первинної медико-санітарної допомоги, де лише сімейні лікарі та окремий керівник, центральну районну лікарню й окремо — швидку допомогу, керівник якої, до речі, в іншому районі, — розповідає лікар-невролог Теофіпольської райлікарні, який не захотів називати свого прізвища. — Як на мене, це аж ніяк не економить кошти, бо ставки дублюються. Бо нині — три керівники, окремо для кожного центру свій економіст, бухгалтер, заступники...

Крім цього, дуже часто у сімейних лікарів виникають проблеми із діагностуванням хвороб. Рентген — у нас, УЗД та лабораторії — теж. Що доброго буде від такого реформування? Не знаємо”.

Анонімно лікарі розповідають і про інші свої побоювання з приводу майбутньої реформи. Зокрема, як їм із педіатра чи терапевта стати професійним сімейним лікарем? “Я чимало років працюю з дорослими пацієнтами, — каже фахівець однієї з львівських поліклінік. — Хоч і завершив необхідні для статусу сімейного лікаря курси, та почуваюсь вельми невпевнено, коли треба працювати, скажімо, з немовлятками. У мене ж такого досвіду — жодного. Не розумію, як людина, яка ніколи не лікувала дітей, повинна якісно це робити? Я не впевнений, що візьму на себе таку відповідальність і таки залишусь працювати сімейним лікарем у державній поліклініці — ймовірно, доведеться шукати роботу в приватному закладі”.

“Норма 2000 пацієнтів, яку для нас встановили, теж не викликає радісних емоцій, повірте, — запевняє колега нашого співрозмовника. — Невже реформатори хочуть, аби сімейні лікарі бились за своїх пацієнтів? Ясна річ, не кожен у поліклініці матиме таку кількість підопічних...”

Лікарі кажуть: зміни в медицині потрібні, звісно. Аби тільки реформування, яке всіх очікує, не призвело до збільшення проблем у цій галузі.

Атанайя ТА, Леся РОДІНА, Сергій БОВКУН, Вікторія СЕРЕДА

„Експрес” № 4 (9679) 25 січня — 1 лютого 2018 року

Зміст