НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Наш нещасний ВВП

Зміст

Частка України в світовій економіці скоротилася втричі. Чого очікувати далі?

За прогнозами Світового банку, цьогоріч наш ВВП збільшиться на 3,5%, а в два наступні — зростатиме по 4% на рік. Це означає, що очікуваного економічного прориву знову не буде і на покращення добробуту в найближчій перспективі сподіватися годі.

Наш нещасний ВВП

— Наш ВВП сьогодні на рівні 70% ВВП 1991 року, — розповідає Олег Устенко, виконавчий директор Фонду Блейзера. — Водночас за цей період світова економіка, світовий валовий внутрішній продукт зріс у два з половиною рази. Зважаючи на це, наш ВВП має зростати набагато швидшими темпами, аніж 3 чи 4%. Як показує світовий досвід, щоб ефективно боротися з бідністю, ВВП країни має збільшуватися як мінімум на 5 — 6% щороку.

Якщо проаналізувати доповідь Світового банку “Перспективи світової економіки”, то ВВП так званих країн з ризикованими ринками (до яких належимо і ми) зростатиме на 4,5% у найближчі роки. Коли ж подивитися глобально, то навіть Лаос і Камбоджа вже мають зростання ВВП понад 5% на рік. Киргизстан закінчив попередній рік з 3,5 тисячі доларів ВВП на душу населення, а Україна — із 2,1 тисячі.

Частка української економіки в світовій неухильно скорочується...

— Так. Для того, аби оцінити вагу, впливовість та важливість країни в світовій економіці, а значить, й у міжнародній політиці, можна подивитися на частку ВВП цієї держави у ВВП світу в цілому, — додає економічний експерт Павло Кухта. — У 1992 році частка ВВП України у загальносвітовому ВВП (за паритетом купівельної спроможності) становила приблизно 1%, тобто один відсоток світової економіки припадав на нашу країну. За чверть століття цей показник впав більш ніж утричі — станом на 2016 рік він становив менш ніж 0,3%. Таким чином, вага та вплив нашої держави в світі за ці 25 років значно зменшились.

І що робити? Очевидно, якщо не буде жодних реформ, то ми ніколи не виберемося із задвірків світової економіки...

О. Устенко:

— Україна повинна зростати більшими темпами, тим паче, що потенціал для цього є. Але ми не зможемо показати зростання на тій експортній моделі товарів із низькою доданою вартістю, що є сьогодні. Тобто не можна продавати лише метал та хімію, продукцію сільського господарства на міжнародних ринках і думати, що це забезпечить нам високе зростання. Більше, аніж 60% нашого експорту, — це експорт із низьким рівнем доданої вартості. 30% експорту повністю залежить від того, яка кон'юнктура на світових ринках на сировину. Треба переходити на інвестиційну модель зростання. Але, як ти на неї перейдеш, якщо до тебе не йдуть інвестиції, бо в країні панує тотальна корупція?! Попереднього року вони були на рівні 2,5 млрд доларів, цьогоріч очікуються ще менші — 2 млрд. Висновок очевидний.

З якої країни можна взяти приклад?

П. Кухта:

— Скажімо, з Польщі, яка у 1992 році мала сировинну економіку приблизно такого розміру й структури, як наша. Але в подальшому зробила реформи й тепер дві третини експорту Польщі — це складна промислова продукція, а ВВП на особу в сусідній країні у декілька разів вищий, аніж у нас.

Якщо Україна й надалі рухатиметься так повільно, то...

О. Устенко:

— Коли в 2018 році ми покажемо менші темпи зростання, ніж система країн, що розвиваються, до яких належимо, то наше відставання посилиться. І з кожним роком, з кожним місяцем, з кожним днем надолужити згаяне буде все важче. Якщо ВВП зростатиме на 3% на рік, а наші сусіди, припустімо, топтатимуться на місці, то румунів ми зможемо наздогнати тільки в 40-х роках цього століття, а шведів — на початку наступного.

Леся ЯСИНЧУК, фото Reuters

„Експрес” № 3 (9673) 18 — 25 січня 2018 року

Зміст