НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Люди обожнювали, влада ненавиділа

Зміст

До 80-річчя від дня народження В'ячеслава Чорновола спогадами про великого українця поділилися його близькі

“Ти вирішив, що так, а не інакше треба діяти? Віриш у свою дорогу? Іди й не звертай!” — таким було життєве кредо В'ячеслава Чорновола. Журналіст за освітою та покликанням, він значну частину свого життя присвятив боротьбі за незалежність України, провівши 15 років за сфабрикованими справами у тюрмах і на засланні.

Люди обожнювали, влада ненавиділа

24 грудня Герою України В'ячеславові Чорноволу виповнилося б 80 років. Спогадами про знаного українця напередодні річниці діляться його рідна сестра, Валентина Чорновіл, та близький соратник — Ярослав Кендзьор.

Яким вам запам'ятався В'ячеслав Чорновіл? Які особливості його характеру ви могли б відзначити?

Я. Кендзьор:

— Зазвичай у спілкуванні Чорновіл був спокійним, врівноваженим. Допоки не заходила розмова на якісь дуже важливі й суперечливі теми. Тоді він виходив на хвилю певного емоційного збудження. Миттю, як із рога достатку, висипав аргументи. Немов вулкан, вивергав багатющий арсенал свого інтелекту. І рідко хто міг переконати Чорновола, що він не має рації. Навпаки, В'ячеслав нейтралізував усіх своїх опонентів фактажем і логікою аналізу. Нині політиків такого штибу, з такими рисами я не знаю.

В. Чорновіл:

— В'ячеслав завжди піклувався про мене, на десять років молодшу від нього сестру. Пригадую, була ще школяркою, а Славко — студентом, він приїхав додому на канікули. Ми спілкувалися, і я, як звично в нашому селі на Черкащині, вживала такі слова, як “канєшно”, “навєрно”. Славко набрав відро води з криниці та хлюп на мене: “Оце тобі за “канєшно”, а оце — за “навєрно”. Той холодний душ я запам'ятала на все життя. Таких слів більше не говорила.

Славко був дуже наполегливим. Ця риса в нього сформована ще з дитинства. Я добре пам'ятаю кімнатку в батьківській хаті, де навчався брат. На стіні біля тапчана висів складений ним розклад на кожен день: перелік справ плюс спорт — біг. В'ячеслав завжди доводив усе до кінця. Не кидав справ на півдороги. Щоразу, коли мав можливість, сідав і писав. Мова його була відшліфованою, соковитою.

Яким був стиль, ритм його життя?

Я. Кендзьор:

— Я собі досі не можу уявити, як він, будучи народним депутатом і водночас шеф-редактором газети “Час/Time”, щоранку перед виходом на роботу в парламент писав авторську колонку. Наочний приклад того, як Чорновіл витримував несамовитий темп життя, — десятитомник його праць. Після розколу Народного руху, наприкінці 1998 року — на початку 1999-го, він несамовито гасав Україною. За одну добу міг відвідати три області, наприклад, Кіровоградську, Черкаську та Київщину, і зустрітися там з рухівським активом, представниками влади. За таких умов, адже Чорновіл часто бував у дорозі, легше було організувати так звану автопригоду, яка i сталася з ним 25 березня 1999 року...

Які ще риси В'ячеслава Чорновола запам'яталися вам?

Я. Кендзьор:

— Такої відданої ідеї людини я не бачив. Будучи студентом-першокурсником Київського університету, він на Володимирській гірці присягнув своїм товаришам усе життя боротися за реалізацію ідеї незалежної Української держави. І воістину, цієї присяги дотримав.

В. Чорновіл:

— Був чесним і порядним. Борцем за натурою. Стратегом і тактиком. Ще тоді говорив про загрозу втрати Криму, оскільки там базується російський флот, про те, що треба доносити демократичні ідеї на схід України. Наче у воду дивився... Мав гострий розум. Казав, коли йшов до трибуни виступати, за той час устигав обдумати те, про що говоритиме. Був прекрасним оратором і талановитим організатором.

А в радянських тюрмах і таборах В'ячеслав провів близько 15 років...

В. Чорновіл:

— Тільки протягом 1972-го В'ячеслава допитували понад 80 разів, але жодного разу він не свідчив проти друзів. Під час відбування заслання в Якутії, у 1980 році, йому сфабрикували зшите білими нитками звинувачення у зґвалтуванні, знову заарештували і засудили до 5 років ув'язнення. Це була одна з тогочасних практик КДБ — застосовувати для нейтралізації політв'язнів суто кримінальні статті... Додому він повернувся аж 1985 року. І знову поринув у політичну діяльність.

Знаю, що ви не сумніваєтеся: В'ячеслава Чорновола у тій трагічній ДТП 18 років тому вбили. Чому?

Я. Кендзьор:

— Кучмівський режим, який тоді був на повідку Москви, не міг спокійно спостерігати активну позицію В'ячеслава Чорновола. Не було жодного виступу, щоби він не розповідав, яку злощасну роль відіграла у стражданнях України Москва і як вона шкодить розвитку України як самостійної держави. Напередодні президентських виборів 1999 року в Україні Москва дуже боялася, аби не сталося так, що Чорновіл візьме в них участь і переможе. А найпростіше (у їхньому розумінні) завжди було вирішити проблему, знищивши самого політичного лідера-патріота.

В. Чорновіл:

— Для мене ця трагедія зовсім не загадкова. Я перечитала близько 50 томів справи перед тим, як її передали до суду. Неозброєним оком видно: це було замовне вбивство. Підтасували документи, дуже швидко знищили речові докази. Заявили, що це був нещасний випадок. Ми ж наполягатимемо, аби справу Чорновола довели до кінця. Хочемо бачити, що в нас справді, як запевняють у владі, є відповідальні слідчі та справедливі судді.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ, фото УНІАН

„Експрес” № 94 (9643) 21 — 28 грудня 2017 року

Зміст