НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Секрети розумного суспільства

Зміст

Проста теорія допомогла подолати бандитизм та хуліганство на вулицях великих міст. Її планують упровадити й у нас

“Припаркую автівку на газоні. Викину папірець поза смітник. Не розрахуюся за проїзд у громадському транспорті. Не приберу за своїм собакою на вулиці. Ну, бо що за це буде? Вам знайомі такі думки? Типово для багатьох українців.

Натомість так учинити навіть не додумаються в Європі чи США. Скажете, тому що за це там передбачено астрономічні штрафи? Не лише!

Нещодавно міністр внутрішніх справ України обговорив з Рудольфо Джуліані, екс-мером Нью-Йорка, впровадження в Україні “теорії розбитих вікон”. У чому її суть, ми пояснимо далі. Адже завдяки саме цій теорії вдалося дисциплінувати суспільство в багатьох країнах — там ніхто тепер і не здогадається, приміром, виривати кущі з міських клумб, аби посадити в себе на подвір'ї.

Отож, що це за така чарівна теорія і чому — “розбитих вікон”? Говоримо про це з Олегом Мартиненком, доктором юридичних наук, керівником напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини, Олександром Палієм, кандидатом політичних наук, і Аскадом Ашурбековим, кандидатом соціологічних наук.

Тож, панове, що таке “теорія розбитих вікон”?

А. Ашурбеков:

— Уявіть: 1969 рік, американський психолог Філіп Зімбардо розпочинає власний експеримент. Він залишає два однакові автомобілі без номерів у різних штатах. У неблагополучному Бронксі в Нью-Йорку люди почали розбирати машину на запчастини через 10 хвилин. А за декілька днів у ній не залишилось жодного вікна. Натомість у місті іншого штату, де жила професура, автомобіль і пальцем не зачепили впродовж усього тижня. Тоді Зімбардо розбив одне вікно. Не пройшло навіть дня, як автівка стала такою ж, як і в Бронксі!

О. Мартиненко:

— Пізніше, в 1980-х у США новий мер Нью-Йорка Рудольфо Джуліані вирішив боротись зі злочинністю в місті. А соціолог Джордж Келлінг на його замовлення розробив “теорію розбитих вікон”. І пояснив її дуже просто. Якщо в будинку розбите одне вікно, ймовірно, така ж доля чекає на решту. Адже коли людина бачить, що нема покарання за дрібні правопорушення, то чинить їх надалі. Врешті, це переростає в серйозніші правопорушення, й навіть у вбивства.

Де ця теорія знайшла своїх прихильників?

А. Ашурбеков:

— Наприклад, у Нідерландах проводили декілька таких експериментів. Скажімо, біля велопарковки висів яскравий знак, що забороняв малювати на стіні, і вона була чистою. Експериментатори повісили на кермо кожного велосипеда (всього їх було 77) папірець зі словами “Бажаємо всім щасливих свят!” і логотипом неіснуючого магазину спорттоварів. На вулиці не було смітників, тому людина, яка прийшла забрати свій велосипед, могла або кинути папірець на землю, або повісити на інший велосипед, або взяти із собою, щоб викинути пізніше. Перші два варіанти розглядалися як порушення прийнятих норм, третій — як їх дотримання. Які результати цього експерименту? З-поміж 77 велосипедистів лише 25% повели себе некультурно.

Потім експеримент повторили, попередньо розмалювавши стіну беззмістовними малюнками. Цього разу вже насмітили 53% велосипедистів.

Таким чином, порушення заборони малювати на стінах виявилося серйозним стимулом, що провокував людей порушувати інше загальноприйняте правило — не смітити.

Вражаюче!

А. Ашурбеков:

— Так! Під час іншого експерименту такого плану використовували вибухи петард — хоч у передноворічний період у Нідерландах це заборонено. І велосипедистів, що викидали картки на землю, стало ще більше.

Ця теорія демонструє: достатньо невеликої кількості людей, які вчиняють правопорушення, щоб те саме повторили й інші.

Як “теорію розбитих вікон” застосувати в українському суспільстві?

О. Палій:

— Запровадити дуже жорсткі штрафи та покарання за дрібні, здавалося б, праворушення. Наприклад, за викинуте в неналежному місці сміття — штраф у розмірі четвертої частини середньої зарплати. Навіть за дрібну крадіжку — декілька місяців у в'язниці. А хто повторює свої правопорушення — ув'язнювати надовше, хто ж утретє — на все життя.

О. Мартиненко:

— Справді, середовище, в якому ми живемо, впливає на наші вчинки. Тому ознаки неблагополуччя мали б спершу в нас ліквідовувати комунальні служби — забезпечувати належне прибирання сміття, всеохопне освітлення вулиць. Тоді і нашим громадянам захочеться поводити себе більш цивілізовано.

Вікторія ДЕМНИК

„Експрес” № 94 (9643) 21 — 28 грудня 2017 року

Зміст