НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

І їх ми називаємо партнерами?

Зміст

Леонід Кравчук переконаний: Росія активно підбурює наших сусідів, щоб перетворити Україну на нікчемну міні-державу

Резонансна заява першого Президента незалежної України пролунала під час відкритої дискусії в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова.

І їх ми називаємо партнерами?

“Ми опинилися в оточенні країн, які мають до нас постійно якісь претензії, — сказав перший Президент Леонід Кравчук. — Хочуть, щоб ми вулиці називали так, як вони хочуть. Щоб ми героїв своїх, якщо їм вони не подобаються, не виставляли як героїв. Чому?”

Ми запросили Леоніда Кравчука на докладнішу розмову про проблемні питання відносин із західними сусідами.

Які саме країни ви маєте на увазі?

— Із Росією все зрозуміло — це країна-агресор. Нема вже місця для ілюзій — Москва пішла на нас війною, щоби знищити Україну як державу і знову поневолити народ.

Та якщо на сході ми маємо гібридну війну, то на західному кордоні подекуди — гібридне партнерство. Три сусіди оголошують про претензії до нашої держави на офіційному рівні — Польща, Угорщина і Румунія.

Чому відносини з Польщею втратили блиск дружби?

— Ця країна досить агресивно вимагає від українців офіційно прийняти як спільну лінію саме польське бачення складних історичних моментів у відносинах двох націй. Та ще й відмовляється передавати це питання в роботу спільній комісії істориків двох країн.

Дійшло вже до вимог вилучити з органів влади в Україні людей, які чинять опір цим спробам історичного диктату Польщі. Це неприйнятно.

Як щодо претензій Угорщини? Можливо, вони містять якесь раціональне зерно?

— Не містять, і це вже днями визнала навіть дуже завзята в захисті прав нацменшин Венеціанська комісія . Будапешт не може заперечити очевидного: оскільки це територія України, то діти тут повинні мати такий рівень вивчення української мови та інших дисциплін державною мовою, який давав би їм майбутнє як громадянам України. Чи ми й далі бюджетним коштом маємо готувати кадри для угорського громадянства і ринку праці? Притім ніхто ж не відбирає у них можливість якісно вивчати угорську та говорити нею.

А Румунія? Наскільки її вектор може виявитися для нас проблемним?

— У минулому там при владі були партії, які мало не на державному рівні популяризували ідеї про частину Чернівецької області як колишні румунські території, що їх мають повернути. І за острів Зміїний ми судилися... На щастя, нині того не бачимо, але й досі політикум легко приєднується до політичних нападок на нашу державу, як це нещодавно сталося на заклик Угорщини.

Яка мета всіх цих атак і вимог? Готують ґрунт для територіальних претензій?

— Ну, їх до цього активно підштовхує Росія. Мовляв, ми зі сходу заберемо “своє”, а ви — із заходу, і Україна якщо й залишиться, то якоюсь нікчемною міні-державкою. У всіх країнах є радикали, раді розірвати Україну, як колись Росія, Пруссія і Австрія трьома розділами спершу звели до мінімуму, а потім і цілком ліквідували Річ Посполиту.

Дозволити зробити це із собою ми не маємо права і, я впевнений, не дозволимо. У 1975 році із підписанням Гельсінського заключного акта вирішено прийняти всі кордони як статус-кво, всі домовилися про відмову від територіальних претензій і погодилися жити майбутнім, а не минулим. Крапка.

Ми повинні не дати роздмухати між нами суперечності на історичному ґрунті, адже сучасних серйозних причин для ворожнечі, на щастя, не маємо.

Андрій ГАНУС, фото УНІАН

„Експрес” № 92 (9629) 14 — 21 грудня 2017 року

Зміст