НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Гірка помилка Патріарха Філарета

Зміст

Аналізуємо справжні причини та наслідки таємних перемовин українського архиєрея і Російської Православної Церкви

Скандал розгорівся, коли на інтернет-сторінці Архиєрейського собору РПЦ у Москві з'явилася інформація про нібито звернення до собору “колишнього митрополита Філарета”.

Гірка помилка Патріарха Філарета

Той начебто прохав “про скасування всіх рішень, в тому числі й про відлучення... заради досягнення Богом заповіданого миру між єдиновірними православними християнами і примирення між народами”. У РПЦ зазначили: “лист” Філарета закінчується словами про його вибачення.

Російські ЗМІ негайно поширили інформацію про прихід Філарета із каяттям та проханням про повернення в лоно Російської Православної Церкви, а Архиєрейський собор РПЦ ухвалив створити комісію для діалогу з УПЦ КП.

Мільйони людей у переважно православній Україні розгубилися. Щоб припинити висвітлення ситуації під московським кутом зору, Патріарх Філарет негайно скликав прес-конференцію для пояснення своїх позиції та дій, а УПЦ КП оприлюднила фотокопію оригіналу листа. Документ справді просякнутий компромісними формулюваннями і підписаний не патріаршим титулом, а просто — “ваш брат Філарет”.

Як пояснив Патріарх УПЦ КП, ініціатива про початок діалогу надійшла від Московської патріархії, причому “не просто з Москви до Києва, а через Нью-Йорк, через митрополита Російської Закордонної Церкви Іларіона”. І з боку УПЦ КП це діалог не про розпіарене російськими ЗМІ нібито повернення в РПЦ, а навпаки — про можливі способи визнання автокефалії УПЦ КП. Логічним кроком для початку діалогу має стати зняття московської анафеми з Предстоятеля УПЦ КП. А для розгляду цього питання Архиєрейський собор РПЦ потребував якоїсь підстави, яким і стало звернення самого Патріарха Філарета.

Така офіційна позиція Київського патріархату. Що насправді може означати цей лист і про що говорить уся ця ситуація?

“Коли Київський патріархат опублікував цього листа, градус інтенсивності висвітлення версії “покаяння” в Росії тут же впав. Тепер основний посил промосковських ЗМІ такий: Москва була готова прийняти Філарета, а він закостенів у розколі”, — каже Ілля Бей, співробітник Центру дослідження релігії при Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова.

То який насправді зміст листа Патріарха Філарета до Архиєрейського собору Російської Православної Церкви?

І. Бей:

— В оприлюдненій УПЦ КП фотокопії листа читаємо дослівно таке: “бажаючи припинити розділи і чвари між православними християнами, ...звертаюся до Вас із закликом прийняти відповідні рішення, завдяки яким буде покладений кінець існуючому протистоянню”. Автор закликав РПЦ “вменить яко не бывшие” всі рішення про анафеми, які їй перешкоджають спілкуватися з УПЦ КП. Тобто визнати їх недійсними від початку.

А щодо прохання простити, то насправді там ідеться не про прощення провин, нібито вчинених однобоко Києвом чи окремо Філаретом. Там є інше — лист закінчується універсальною християнською формулою “прощаємо і просимо прощення”. Дослівно це втілено так: “я, як ваш брат, співслужник, прошу вибачення в усьому, в чому згрішив словом, ділом і всіма своїми почуттями, і так само від серця щиро прощаю усім”.

Які ж причини спонукали Філарета піти на таємний переговорний процес, одним із результатів якого став лист до Собору РПЦ?

— Не оприлюднювати нічого до початку Собору РПЦ було умовою Московської патріархії, — каже Богдан Червак, голова ОУН. — Передусім це була спроба Патріарха Філарета відкрити можливість офіційного визнання іншими Православними церквами світу УПЦ Київського патріархату. Це болюча проблема. Сам глава УПЦ КП московських анафем не визнає, бо анафемствування РПЦ представника іншої Церкви абсурдне, однак ті анафеми є символом категоричного “ні” Москви всеправославному діалогу про визнання української автокефалії. Відповідно, інші взаємно визнані Православні Церкви не ризикують іти на такий діалог. Тож позбутися тих російських анафем Патріархові Філарету дуже важливо в сенсі, так би мовити, церковної геополітики.

І. Бей:

— Патріарх Філарет пропонував відновити відносини, а не повернутися під московське крильце. Але такі листи він відправляв усім попереднім Соборам РПЦ, от тільки раніше їх ігнорували!

Як почався цей діалог?

Б. Червак:

— Ініціатива походила від Російської Закордонної Церкви, яка не є впливовою, але має у православному світі кращу репутацію й авторитет, ніж Московський патріархат. Посередник — митрополит РЗЦ Іларіон — перебуває в Нью-Йорку. Та Москва використала всю цю історію в своїх інтересах.

А в чому в цій історії полягає інтерес Москви?

І. Бей:

— Вона таким чином спробувала посіяти в частині українського суспільства сумнів у щирості однієї з найбільш патріотичних церковних структур в Україні.

— Це операція в рамках незмінної стратегічної мети — не відпустити Україну, — додає Людмила Филипович, завідувачка відділу історії релігії та практичного релігієзнавства, докторка філософських наук. — Політична ситуація складається так, що Україна дедалі більше віддаляється від Росії, від Москви. Якщо ж у трикутнику РПЦ, УПЦ МП і УПЦ КП буде започатковано якийсь переговорний процес, діалог, то це звертатиме увагу на наявність якоїсь конфесійної спільності між народами. У Москві вміють прораховувати стратегічні ходи.

Хай там як, а комісію для ведення діалогу Архиєрейський собор РПЦ створив. Чи є шанси, що Москва врешті-решт погодиться визнати автокефалію УПЦ КП?

Б. Червак:

— Я не вірю, що ця комісія буде дієвою. Немає і найменших підстав вірити, що у близькій перспективі Московський патріархат визнає автокефалію УПЦ КП. Але інформаційна спецоперація, на яку перетворила цю подію Москва, — добрий урок для українського духовенства на далi не допускати таких помилок, як припустився Патріарх Філарет.

Л. Филипович:

— Цей лист не виконав своєї функції, а фактично створив скандал і посилив конфлікт, який існує між РПЦ і УПЦ КП. Тому треба принаймні на певний час забути про можливість продовження діалогу.

Як же Київському патріархату домогтися всеправославного визнання?

Б. Червак:

— По-перше, набратися терпцю і пройти ту дорогу до автокефалії, яку цій Церкві суджено. Автокефалію нинішні загальновизнані Православні Церкви світу набували в різний спосіб, деякі витратили на це від 40 до 150 років.

По-друге, думаю слід позбутися ілюзії, що ми можемо здобути автокефалію від Москви. Слід зосередитися на переговорах із Константинополем, із Вселенським патріархатом. Звідки, власне, православ'я й починалося.

Л. Филипович:

— Соборового рішення від усіх взаємно визнаних православних церков ми наразі навряд чи дочекаємося, адже в цій справі є інтереси не тільки російської Церкви, а й деяких інших, від яких теж відділяються. Домогтися томоса від Вселенського Патріарха — це реалістичніша перспектива.

Андрій ГАНУС, Фото 5.ua

„Експрес” № 90 (9615) 7 — 14 грудня 2017 року

До речі

І спочатку поминатимуть Кирила

Архиєрейський собор РПЦ прийняв поправки до статуту, що обмежують самостійність УПЦ МП

Зокрема, затверджено пряму вимогу про поминання Патріарха РПЦ Кирила в усіх храмах УПЦ МП. І його слід згадувати перед іменем Предстоятеля УПЦ МП! Раніше такої вимоги в статуті РПЦ не було...

Про інші поправки говоримо з Віктором Єленським, релігієзнавцем, головою підкомітету Верховної Ради з питань державної політики у сфері свободи совісті та релігійних організацій.

Чому РПЦ взялася вносити у статут зміни, що стосуються УПЦ МП?

— Цьому передувало звернення Предстоятеля УПЦ МП митрополита Онуфрія. Він попросив, щоби про особливий статус для УПЦ написали в Статуті РПЦ не в загальному розділі про самокеровані Церкви, а в окремому. Нагадаю, цей особливий статус для УПЦ “випросив” ще у 1990 році тодішній митрополит, а нині Патріарх УПЦ КП Філарет. Там було записано, що УПЦ є самоврядувальною з правами широкої автономії.

Та після звернення Онуфрія прийняли зміни, що істотно обмежують самостійність УПЦ МП. Ними закріплено контроль РПЦ над УПЦ МП, звужено її вольності, здобуті впродовж останніх 25 років.

Про що саме йдеться?

— Відтепер статут УПЦ після прийняття має бути затвердженим у Патріарха РПЦ. Раніше такого не було. Рішення про утворення чи ліквідацію єпархій, що входять в УПЦ МП, і про визначення їх територіальних кордонів приймаються її Синодом iз подальшим затвердженням Архиєрейським собором РПЦ. Таким чином обмежується самостійність УПЦ МП у створенні нових кафедр.

Суд Архиєрейського собору є вищою судовою інстанцією і для УПЦ МП. Хоча УПЦ має свій церковний суд.

Крім того, відтепер Рішення Помісного й Архиєрейського соборів беззаперечнi для УПЦ МП. Хоча досі деякі рішення соборів РПЦ ігнорувалися і не виконувалися в Україні. Тепер їх виконання для УПЦ обов'язкові.

Ще одним пунктом, яким закріплюють залежність УПЦ від РПЦ, є те, що УПЦ “отримує святе миро від Патріарха Московського і всієї Русі”.

Які ще дражливі рішення прийнято на соборі?

— Зокрема, схвалено документ “Про канонічні аспекти церковного шлюбу”. Християнам, що перебувають у юрисдикції Московського патріархату, заборонено мати церковний шлюб із членами “єретичних і розкольницьких угруповань та ворожих Церков”. Тобто, йдеться навіть про вірних УПЦ КП. Не відомо, як це реалізують на практиці, адже потрібне рішення Всеправославного собору, де було би зазначено, хто такі ці єретики й розкольники. А Всеправославний собор нічого такого не ухвалював. Тож цей документ прийнятий радше для того, щоби протидіяти об'єднанню православних в Україні.

Богдан КУФРИК

Зміст