НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

Козел, скотиняка та інша мерзота

Зміст

Українські політики манерою спілкування та поведінки дедалі більше нагадують гопників

Вони лаються, принижують один одного і б'ються навіть у парламенті. А коли зайти на сторінки в соцмережах народних обранців, то можна посивіти від засилля нецензурщини.

Козел, скотиняка та інша мерзота

Приміром, радник міністра внутрішніх справ, очільник Соціалістичної партії України Ілля Кива у Facebook називає своїх опонентів “тварюками”, “дегенератами” та “виродками”, викладає фото з напівголими дівчатами, хизується зброєю та “оргіями”.

“Радикали” Ігор Мосійчук та Андрій Лозовий повсякчас звертаються до опонентів як до “мерзоти”, їхній лідер Олег Ляшко рясно сипле словом “скотиняка” та й лайкою не гребує.

А як вам таке? “Маньку з репаними п'ятами не можна пускати до Парижа. Якщо дурнувату бабу навіть визнати народним депутатом, то від цього нічого не буває”, — автором цієї фрази є голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський. Так посадовець відповів на звинувачення народної депутатки Надії Савченко в начебто його причетності до контрабанди цигарок із зони АТО.

Відзначився й народний депутат Сергій Каплін, якого міністр внутрішніх справ Арсен Аваков обізвав кандидатом у президенти шизофреніків. “Такі, як Аваков, засунуть свій язик у те місце, через яке вони все роблять у цьому житті”, — відповів Каплін. А дружина генпрокурора Ірина Луценко одного разу, коли знову дійшло до протистояння у парламенті, звернулася до колеги зі словами: “Алєг, винєсі казла!” Тобто так попросила вивести одного з депутатів із сесійної зали... До слова, чоловік, генпрокурор Юрій Луценко, дружину не засудив. Навпаки — похвалив, так би мовити: “Люблю політиків, які щирі у словах і діях”.

Та що тут казати — політики не лише не гребують брутальними висловлюваннями, а й застосовують фізичну силу. Замість аргументів вони часто дають волю рукам і ногам. Зайве, мабуть, згадувати про “подвиги” позафракційного депутата Володимира Парасюка, від якого дісталося і представникові СБУ Василю Пісному, і нардепові з “Опоблоку” Олександрові Вілкулу, і керівникові Управління держохорони Валерієві Гелетею.

Українці, зважаючи на таку поведінку політиків, називають їх гопниками. Чи справедливо? І чим узагалі можна пояснити непоодинокі прояви брутальності та насильства у посадовців?

Ігор Лосєв, політолог:

— Насамперед хотів би пояснити походження слова “гопники”. Наприкінці XІX століття у Санкт-Петербурзі було “Государственное общество призора” (ГОП), туди доправляли безпритульних дітей і підлітків, які вдавались до хуліганства і дрібних крадіжок, а після перевороту 1917 року тут облаштували “Государственное общежитие пролетариата”. Пролетарі, що там жили, напідпитку часто били та грабували перехожих.

Наша влада — теж зовсім не шляхетного походження. Це люди, які у 1990-ті роки зуміли скупити за безцінь заводи та фабрики і завдяки мішкам грошей керують нині Україною. Але хорошої освіти в багатьох немає. Належного виховання немає. Родинних традицій немає...

На жаль, за всі 26 років незалежності у нас не сформувався інститут репутації як такий. Людина може зробити велику капость публічно і після цього спокійно залишатись у політиці. Їй тиснутимуть руку, запрошуватимуть її на ефіри, а люди голосуватимуть.

Візьмімо для прикладу Ляшка, який часто грає на публіку. І, на жаль, є дуже багато людей у нашому суспільстві, яким висловлювання на кшталт “скотиняки” вельми подобаються. Однак Ляшко грає так, як грав Путін, коли казав, що “бандитов будем мочить в сортире”.

Павло Гриценко, директор Інституту української мови НАН України:

— Річ навіть не в тому, як їх називати — гопниками, півнями-забіяками чи ще якось, — а в неприйнятності такої поведінки. Не личить так поводитись! Дорослі чоловіки хапають один одного між ногами, носять по залу, б'ють пики, трощать меблі, обладнання. У нашому парламенті має бути стрижень культури: люди повинні перемагати не в боях навкулачки, а силою думки та аргументів.

Павло Фролов, завідувач лабораторії Інституту соціальної і політичної психології:

— На таку поведінку здатні люди з підвищеною агресивністю, які водночас відчувають свою безкарність. Дехто робить це суто на публіку, щоб принизити свого опонента.

До речі, у деяких країнах є так звані парламентські пристави, які виводять депутатів, що непристойно поводяться, із зали засідань. Не завадило б і нам перейняти такий досвід.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ, Ілля КОНТІШЕВ, фото Reuters

„Експрес” № 88 (9601) 30 листопада — 7 грудня 2017 року

Зміст