НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

І в Хмельницького були бодигарди

Зміст

Так, українські гетьмани мали цілі полки охоронців

Сьогодні за безпеку Президента та інших топ-чиновників відповідає Управління державної охорони України. А хто дбав про захист українських гетьманів?

— Для цього спеціально створювали військові підрозділи з надійних вояків. Ці люди отримували платню, їх забезпечували харчами та зброєю. А підпорядковувалися вони особисто гетьманові, — розповідає Віталій Ляска, кандидат історичних наук, керівник проекту “Локальна історія”. — За Богдана Хмельницького були сформовані декілька сотень, названих охотницькими. А в 23-му пункті Глухівських статей Дем'яна Многогрішного 1669 року йдеться про створення охотницького війська чисельністю 1000 осіб. Відтоді воно стало окремим підрозділом у складі Війська Запорізького.

А за правління Івана Мазепи з'являється Жолдацька сторожа. Слово “жолд” походить із німецької та означає “платня”. Такий підрозділ складався з 80 осіб. І його очолював, як правило, іноземець. У джерелах згадується, що набирали литовців, поляків, волохів, сербів.

Тобто це насправді ті самі козаки?

— Ні. Козаками їх ніколи не називали. У документах XVII — першої половини XVIII століття ці війська також були іменовані як “товариші”, “полчани”, “молодці”, “компанійці”, “сердюки”. Так підтверджувалась принципова різниця у службовому становищі. Частина з них перебувала біля гетьмана, решта мали тимчасові становиська.

Хто міг потрапити у такі війська?

— У це військо не могли йти селяни-втікачі та городові козаки. Кандидат мав послужити деякий час і добре зарекомендувати себе. Він вивчав військову справу під керівництвом старшини, ознайомлювався з місцевістю, оволодівав шаблею, мушкетом, їздою верхи, виконував особисті доручення полковника чи гетьмана. Таким чином проходив перевірку. А ще в цьому середовищі не можна було одружуватись. Розпорядження до зарахування давав сам гетьман.

Якими були обов'язки охотницьких військ?

— Спершу вони виконували поліційні функції, були особистою сторожею гетьмана. Приборкували козацькі заворушення, затримували втікачів, охороняли генеральну старшину, Генеральну військову канцелярію, Генеральний суд. Довіра до них була такою великою, що часом гетьман доручав їм дипломатичні завдання, наприклад, супроводжувати іноземних послів.

Також брали участь у військових походах, зокрема двох Чигиринських, Кримських, у поході на Азов. Часом перебували на прикордонні. Цей підрозділ був мобільний, адже вояки не мали ані сім'ї, ані власного господарства. Вони ходили в розвідку, захоплювали полонених, перерізали військові комунікації.

А що скажете про переваги служби в таких підрозділах?

— Тут були хороші умови служби, оплата. Ці підрозділи вважали елітними. Вони були озброєні, як і козаки, — шабля, вогнепальна зброя, гвинтівка, карабін тощо. Охотницькі війська отримували від гетьмана харчі, а компанійці — ще й фураж на коня. Збирали все це у селян Лівобережної України. Одного сердюка утримувало 20 дворів, а компанійця — 25!

Вікторія ДЕМНИК

„Експрес” № 86 (9587) 23 — 30 листопада 2017 року

Зміст