НОВОВОЛИНСЬК У ФОТОГРАФІЯХ
Контактний телефон: ...

ГПУ проти НАБУ

Зміст

Ворожнеча між двома правоохоронними відомствами загострюється

Генеральна прокуратура розпочала кримінальне провадження щодо директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника через імовірне розголошення даних досудового слідства.

ГПУ проти НАБУ

Підставою для порушення справи став аудіозапис, на якому особа з голосом, схожим на голос Ситника, зачитує журналістам матеріали прослуховування телефону дружини екс-заступника військового прокурора Костянтина Кулика.

Натомість НАБУ розпочало кримінальне провадження за фактом можливого незаконного збагачення генпрокурора Юрія Луценка — той начебто не вказав у своїй декларації про майно і доходи, що володіє двома автомобільними паркомісцями.

В експертних колах зазначають: ці факти свідчать про загострення конфлікту між Генпрокуратурою і Національним антикорупційним бюро. Понад те, зауважують, що в НАБУ нині серйозні суперечності з двома іншими антикорупційними організаціями — Нацагентством з питань запобігання корупції (НАЗК) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП).

Що все це означає? Чому в НАБУ раптом з'явилося стільки ворогів? Ситуацію аналізуємо з народним депутатом Мустафою Найємом та співголовою партії “Демократичний альянс” Василем Гацьком.

Чи ті події, які ми бачимо, можна тлумачити саме як війну між НАБУ і ГПУ?

В. Гацько:

— Хоч би хто і що казав, протистояння між двома відомствами очевидне. Це боротьба старого і нового. За два роки від початку роботи НАБУ підлеглі Артема Ситника розслідували незаконну діяльність не лише низки народних депутатів, топ-чиновників і керівників держпідприємств, а й працівників інших правоохоронних органів, зокрема впливового представника Генпрокуратури Дмитра Суса і першого заступника голови СБУ Павла Демчини.

Подивіться: серед порушень, які нині інкримінують директорові НАБУ, немає корупційних правопорушень. Справа проти Ситника стосується розголошення журналістам приватної інформації. Це не корупція!

Тим часом справи, які порушує нині НАБУ проти високопосадовців країни, мають явно корупційне походження.

М. Найєм:

— Так. Протистояння між Генеральною прокуратурою і НАБУ загострилося через кримінальні справи, порушені проти людей, наближених до влади (перелік прізвищ чималий: Олександр Онищенко, Микола Мартиненко, Роман Насіров і так далі), а також через викриття працівниці НАЗК Соломатіної про вплив Банкової на роботу агентства.

Влада нині намагається максимально критикувати роботу НАБУ, викликати недовіру до нього. Це роблять через ГПУ, НАЗК і навіть через Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. САП часто не дає НАБУ санкцій на проведення процесуальних дій, і розслідування заходять у глухий кут. Через САП можна чинити найбільший вплив на НАБУ. Урешті-решт, у нас досі немає антикорупційних судів. А без них НАБУ буде важко довести ефективність своєї роботи.

В. Гацько:

— Фактично через блокування справ у судах владі вдалося створити образ Національного антикорупційного бюро як одного з неефективних правоохоронних органів. Люди вважають, мовляв, вони щось там роблять, зарплати їм великі платимо, а посаджених корупціонерів як не було, так і немає.

З усіх правоохоронних та антикорупційних органів НАБУ нині є чи не єдиним, якому вдалося зберегти свою незалежність й уникнути впливів з боку нинішньої влади і політиків. Адже бачимо, що відбувається з НАЗК, із Державним бюро розслідувань, як діють ГПУ та СБУ.

Чим може закінчитися війна ГПУ проти НАБУ?

М. Найєм:

— Нині обидві сторони намагаються викликати суспільну симпатію до себе і недовіру — до опонента. Думаю, тут перемоги не буде. Якщо ж ГПУ вдасться знищити НАБУ, суспільство цього не сприйме. Крім того, це буде ударом по самому Луценкові.

В. Гацько:

— Є декілька ймовірних варіантів розвитку подій. Один з них — НАБУ стане інструментом української громади в оновленні політичних еліт унаслідок професійної боротьби з корупціонерами. Це вкрай бажаний варіант, бо дає змогу ненасильницьким способом реалізовувати завдання, поставлені ще на Майдані.

Якщо ж владі вдасться зробити НАБУ ручним і цілковито зламати його роботу так, як це було зроблено з самого початку з НАЗК, то в нас залишаться два варіанти: або миритися з тим, що є, чого багато людей не хоче, або знову вдаватися до вуличної боротьби.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ, фото Reuters

„Експрес” № 86 (9587) 23 — 30 листопада 2017 року

Зміст